Огляд Закону України «Про інформацію»

Закон України про інформацію – це базовий нормативний акт, який визначає, що в Україні вважається інформацією, хто має право її отримувати, зберігати та поширювати, коли доступ до відомостей можна обмежити і яка відповідальність настає за порушення інформаційних прав.

Йдеться про Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII. Станом на 12 жовтня 2026 року документ є чинним, а в офіційній базі Верховної Ради відображена редакція від 20 січня 2026 року. Перевірити актуальний текст можна в базі «Законодавство України» Верховної Ради.

Сам закон пояснює інформацію досить широко. Це будь-які відомості та дані, які можна зберегти на матеріальному носії або відобразити в електронному вигляді. Тобто закон стосується не лише документів державних органів. Він охоплює персональні дані, статистику, відомості про товари, екологічну, правову, науково-технічну та іншу інформацію.

Яке право на інформацію має людина

Стаття 5 закону закріплює право кожного на інформацію. Людина може отримувати її, використовувати, поширювати, зберігати та захищати, якщо це необхідно для реалізації її прав, свобод і законних інтересів.

Це право пов’язане зі статтею 34 Конституції України. Вона гарантує можливість вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом. Повний текст містить Конституція України на сайті Верховної Ради.

На практиці право на інформацію включає кілька основних можливостей:

• одержувати інформацію, яка необхідна для захисту своїх прав;
• користуватися відкритими державними інформаційними ресурсами;
• отримувати інформацію про діяльність органів влади у випадках, передбачених законом;
• знати, які персональні дані про вас збирають і використовують;
• вимагати захисту порушеного права на інформацію.

При цьому свобода інформації не безмежна. Реалізовуючи своє право, людина не повинна порушувати права, свободи та законні інтереси інших осіб.

Яка інформація є відкритою, а яка має обмежений доступ

Стаття 20 встановлює зрозумілий принцип: інформація буває відкритою та з обмеженим доступом. За загальним правилом будь-яка інформація є відкритою, якщо закон прямо не дозволяє обмежити доступ до неї.

Інформація з обмеженим доступом

Закон виділяє три основні категорії:

1. Конфіденційна інформація.
2. Таємна інформація.
3. Службова інформація.

Сам факт того, що певні відомості незручні для установи, посадової особи або компанії, не робить їх автоматично закритими. Обмеження повинно мати законну підставу.

Є інформація, яку не можна приховувати лише за бажанням її розпорядника. Закон, зокрема, встановлює особливий захист доступу до відомостей про стан довкілля, небезпечні аварії та катастрофи, порушення прав людини, незаконні дії органів державної влади та іншу суспільно значущу інформацію.

Як закон захищає персональну інформацію

Стаття 11 визначає інформацію про фізичну особу як відомості або сукупність відомостей про людину, яку вже ідентифіковано або можна конкретно ідентифікувати.

До конфіденційної інформації про особу можуть належати, зокрема:

• дані про сімейний стан;
• адреса, дата і місце народження;
• відомості про здоров’я;
• інформація про освіту;
• релігійні переконання;
• інші персональні відомості, захищені законом.

Збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про людину без її згоди не можна, крім прямо передбачених законом випадків. Детальні правила обробки таких даних додатково встановлює окремий Закон України «Про захист персональних даних».

Чим Закон «Про інформацію» відрізняється від Закону «Про доступ до публічної інформації»

Їх часто плутають. Це різні закони.

Закон України про інформацію встановлює загальні правила інформаційних відносин: поняття інформації, її види, права людини, обмеження доступу, захист персональних відомостей, правила роботи журналістів та відповідальність.

Закон «Про доступ до публічної інформації» регулює більш конкретну ситуацію – отримання вже наявної публічної інформації, якою володіють органи влади та інші визначені законом розпорядники. Його чинний текст доступний у базі законодавства Верховної Ради.

Наприклад, якщо громадянин хоче отримати документ від міської ради, питання строків і порядку відповіді на інформаційний запит насамперед регулює саме закон про доступ до публічної інформації.

Що закон говорить про журналістів і цензуру

Окремий розділ закону присвячений роботі журналістів та медіа.

Стаття 24 забороняє цензуру та незаконне втручання у професійну діяльність журналіста. Не допускається примушування до попереднього погодження матеріалу, заборона висвітлювати певні теми або переслідування журналіста за законну професійну діяльність, крім передбачених законом випадків.

Журналіст також має право здійснювати аудіо- та відеозапис під час виконання професійних обов’язків, відвідувати відкриті заходи органів влади та не розкривати джерело інформації, якщо суд на законних підставах не постановив інше.

Яка відповідальність передбачена за порушення

Сам Закон «Про інформацію» не встановлює одну універсальну санкцію або штраф.

Стаття 27 передбачає, що залежно від характеру порушення може наставати:

• дисциплінарна відповідальність;
• цивільно-правова відповідальність;
• адміністративна відповідальність;
• кримінальна відповідальність.

Конкретне покарання визначають інші норми законодавства України. Наприклад, незаконне поширення персональних даних, перешкоджання роботі журналіста та незаконна відмова в наданні певної інформації мають різну правову природу, тому й відповідальність відрізняється.

Як захистити своє право на інформацію

Якщо орган, установа або інший розпорядник порушує право людини на інформацію, важливо спочатку визначити, який саме закон застосовується.

Практична послідовність може виглядати так:

1. Визначте, яку саме інформацію ви хочете отримати.
2. Перевірте, хто є її власником або розпорядником.
3. З’ясуйте, чи є інформація відкритою або законно обмеженою в доступі.
4. Подайте інформаційний запит, звернення або іншу передбачену законом вимогу.
5. Збережіть копію запиту та відповідь установи.
6. Якщо право порушено, скористайтеся адміністративним або судовим способом захисту.

Спосіб оскарження залежить від ситуації. Тому перед зверненням до суду важливо перевірити не лише Закон «Про інформацію», а й спеціальні закони України, які регулюють конкретний вид відомостей.

Часті запитання про Закон України «Про інформацію»