Ліцензія на фінансові послуги

Фінансові послуги в Україні можна надавати лише після проходження передбаченої законом процедури авторизації. Конкретні вимоги залежать від виду установи, переліку послуг, структури власності, розміру капіталу та обраної бізнес-моделі.

Основним регулятором банківського та небанківського фінансового ринку є Національний банк України. НБУ ліцензує фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки, страховиків, банки та небанківські установи, які проводять валютні операції. Діяльність на ринках капіталу, зокрема управління активами, брокерська діяльність і публічне розміщення цінних паперів, належить до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Із 1 січня 2024 року основні правила роботи фінансових компаній визначає Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Порядок авторизації встановлений постановою Правління НБУ № 199 від 29 грудня 2023 року. Під час підготовки документів необхідно враховувати й подальші зміни, зокрема оновлення, що набрали чинності 26 червня 2026 року.

Ліцензія на фінансові послуги

Фінансова компанія отримує не окремий дозвіл на кожну операцію, а одну ліцензію на діяльність фінансової компанії. У її обсязі НБУ зазначає конкретні фінансові послуги, які має право надавати установа.

До обсягу ліцензії можуть включатися:

• надання коштів і банківських металів у кредит;
• надання гарантій;
• факторинг;
• фінансовий лізинг;
• окремі фінансові платіжні послуги, якщо компанія виконала відповідні вимоги законодавства про платіжні послуги.

Компанія не має права фактично надавати послугу, якої немає в обсязі її ліцензії. Для розширення діяльності потрібно звертатися до НБУ та проходити процедуру зміни обсягу ліцензії.

До заявника висувають комплексні вимоги. НБУ перевіряє:

• прозорість структури власності та відомості про кінцевих бенефіціарних власників;
• джерела походження коштів, за рахунок яких сформований статутний капітал;
• ділову репутацію власників істотної участі, керівників і ключових працівників;
• професійну придатність керівників;
• фінансовий стан компанії та її власників;
• відповідність статутного і власного капіталу встановленим нормативам;
• реалістичність бізнес-плану;
• систему корпоративного управління, внутрішнього контролю та управління ризиками;
• організацію бухгалтерського обліку, фінансового моніторингу та захисту прав споживачів.

Застаріле правило про обов’язковий п’ятирічний стаж директора або головного бухгалтера не діє як єдина вимога для всіх фінансових компаній. Регулятор оцінює освіту, досвід, професійну придатність, ділову репутацію та спроможність конкретної особи виконувати покладені на неї функції.

Компанія подає до НБУ заяву за встановленою формою та пакет документів. Залежно від обраних послуг він може включати статут, опис бізнес-моделі, фінансову звітність, документи про формування капіталу, відомості про власників, анкети керівників, внутрішні положення, аудиторські документи та інформацію про систему управління.

НБУ розглядає повний пакет документів фінансової компанії протягом строку до двох місяців. Ліцензія видається безстроково, але регулятор може обмежити, зупинити або відкликати її у разі порушення законодавства, невиконання пруденційних нормативів чи подання недостовірної інформації.

Мінімальний статутний капітал фінансової компанії

Розмір мінімального статутного капіталу залежить від переліку фінансових послуг.

Для більшості фінансових компаній застосовуються такі базові показники:

1. Не менше 3 млн грн – якщо компанія планує надавати одну з відповідних фінансових послуг, наприклад лише факторинг, кредитування або фінансовий лізинг.
2. Не менше 5 млн грн – якщо до обсягу ліцензії включають дві або більше фінансових послуг.
3. Не менше 10 млн грн – якщо компанія планує надавати гарантії самостійно або разом з іншими фінансовими послугами.

Наявність зареєстрованого статутного капіталу сама по собі не гарантує отримання ліцензії. Кошти повинні мати підтверджене законне походження, бути фактично внесеними, а власний капітал компанії має відповідати нормативним вимогам НБУ.

Ліцензування факторингової діяльності

Окремої «факторингової ліцензії» в сучасній системі авторизації немає. Для надання факторингових послуг юридична особа повинна отримати ліцензію на діяльність фінансової компанії, до обсягу якої включений факторинг.

Якщо факторинг є єдиною фінансовою послугою, мінімальний статутний капітал фінансової компанії за загальним правилом становить 3 млн грн. Якщо компанія поєднує факторинг із кредитуванням, фінансовим лізингом чи іншими дозволеними послугами, мінімальний капітал може становити 5 млн грн або більше залежно від структури ліцензії.

Факторингова компанія повинна мати внутрішні правила надання послуг, систему обліку договорів, належну процедуру оцінювання клієнтів і боржників, систему управління ризиками та механізми фінансового моніторингу.

Окремий «моніторинговий відділ» не є універсальною умовою для кожної компанії. Водночас фінансова установа зобов’язана організувати систему запобігання легалізації доходів, фінансуванню тероризму та поширенню зброї масового знищення відповідно до свого статусу, масштабу діяльності та рівня ризику.

Якщо компанія врегульовує прострочену заборгованість за споживчими кредитами, необхідно додатково враховувати вимоги законодавства щодо етичної поведінки, взаємодії зі споживачами та діяльності колекторських компаній.

Ліцензія на фінансовий лізинг

Для надання послуг фінансового лізингу нова компанія повинна отримати ліцензію на діяльність фінансової компанії із зазначенням фінансового лізингу в її обсязі.

Юридичні особи, які раніше працювали як лізингодавці за старими правилами, у межах перехідної процедури отримали статус фінансових установ, а їхні дозволи були переоформлені в ліцензії на діяльність фінансової компанії. Тому поділ на «фінансові установи» та звичайних юридичних осіб-лізингодавців у старому форматі більше не застосовується.

Для отримання права на надання фінансового лізингу компанії необхідно:

• сформувати статутний і власний капітал у встановленому розмірі;
• підготувати бізнес-план та опис лізингової моделі;
• розробити правила надання послуг;
• організувати облік лізингових активів і договорів;
• забезпечити належне управління кредитним, операційним та іншими ризиками;
• призначити керівників, які відповідають вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації;
• виконувати вимоги Закону України «Про фінансовий лізинг» і нормативних актів НБУ.

Якщо фінансовий лізинг є єдиною послугою компанії, базовий мінімальний статутний капітал становить 3 млн грн. За поєднання кількох фінансових послуг застосовується підвищена вимога.

Наявність збитку в окремому звітному періоді не означає автоматичної заборони на отримання ліцензії. НБУ оцінює фінансовий стан комплексно: достатність капіталу, джерела фінансування, якість активів, реалістичність бізнес-плану та здатність компанії виконувати зобов’язання.

Ліцензування ломбардів

Ломбард працює на підставі окремої ліцензії на діяльність ломбарду. Основною фінансовою послугою є надання коштів у кредит фізичним особам під заставу майна.

Ломбард повинен бути юридичною особою, відповідати вимогам до структури власності, капіталу, керівників, фінансового стану, внутрішнього контролю та фінансового моніторингу. Установа також повинна мати належно обладнане приміщення та забезпечити безпечне зберігання заставленого майна.

Мінімальний статутний капітал становить:

• 1 млн грн – якщо ломбард надає лише кредити під заставу;
• 5 млн грн – якщо установа планує надавати інші дозволені фінансові послуги.

Ліцензія ломбарду видається безстроково. Старе правило про строк дії три роки, продовження ще на п’ять років і державне мито у розмірі 400 грн більше не застосовується.

За наявності відповідної авторизації ломбард може надавати окремі платіжні послуги або проводити операції з валютними цінностями. Такі послуги не виникають автоматично після отримання ліцензії ломбарду – для них необхідно виконати додаткові вимоги НБУ.

Ліцензування кредитних спілок

Діяльність кредитних спілок регулюється новим Законом України «Про кредитні спілки» та нормативними актами НБУ. Кредитна спілка має спеціальний правовий статус, членську структуру управління та працює переважно для задоволення фінансових потреб своїх членів.

Кредитна спілка може отримати один із двох видів ліцензії:

1. Стандартну ліцензію – дає право кредитувати членів кредитної спілки та залучати від них кошти і банківські метали, що підлягають поверненню.
2. Спрощену ліцензію – дає право надавати кредити без залучення коштів членів на умовах повернення.

До обсягу ліцензії також можуть включатися гарантії та окремі фінансові платіжні послуги, якщо кредитна спілка відповідає додатковим вимогам.

Старе твердження про те, що кредитна спілка обов’язково повинна об’єднувати не менше 50 осіб, які проживають в одному місті або належать до однієї профспілки, не можна використовувати як актуальне універсальне правило. Порядок створення, ознаки членства, склад засновників та органи управління визначаються чинним законом і статутом кредитної спілки.

Для ліцензування НБУ перевіряє:

• дотримання вимог до членства та організаційно-правової форми;
• структуру управління;
• кваліфікацію і ділову репутацію керівників;
• фінансовий стан;
• достатність капіталу;
• внутрішні положення;
• систему управління ризиками;
• механізми захисту коштів членів;
• організацію фінансового моніторингу.

Рішення щодо видачі ліцензії кредитній спілці НБУ приймає протягом строку до 60 календарних днів після отримання повного пакета документів. Ліцензія є безстроковою.

Ліцензування кредитування та мікрокредитування

Для надання кредитів небанківська компанія повинна отримати ліцензію на діяльність фінансової компанії, до обсягу якої включено надання коштів і банківських металів у кредит.

Окремої універсальної «ліцензії МФО» законодавство не передбачає. Термін «мікрофінансова організація» часто використовують у комерційній практиці, однак юридично така компанія зазвичай має статус фінансової компанії з правом кредитування.

Перед початком роботи кредитор повинен розробити правила надання кредитів, форми договорів, порядок оцінювання кредитоспроможності, процедури врегулювання простроченої заборгованості та правила взаємодії зі споживачами.

Компанія також зобов’язана дотримуватися законодавства про споживче кредитування, рекламу фінансових послуг, захист персональних даних, фінансовий моніторинг та вимог НБУ щодо розкриття повної вартості кредиту.

Залучення інвестицій і діяльність на ринках капіталу

В Україні немає універсальної «ліцензії на залучення інвестицій», яку може отримати будь-яка компанія або фізична особа. Необхідність дозволу залежить від того, яким саме способом залучаються кошти.

Компанія може отримувати внески учасників до капіталу, позики, поворотну фінансову допомогу або інше фінансування в межах цивільного, корпоративного та податкового законодавства. Сам по собі факт отримання інвестиції не потребує окремої «інвестиційної ліцензії».

Інші правила діють, коли залучення коштів передбачає:

• випуск акцій, облігацій або інших цінних паперів;
• публічну пропозицію цінних паперів;
• створення інституту спільного інвестування;
• управління активами інвесторів;
• брокерську або дилерську діяльність;
• інвестиційне консультування як професійну діяльність;
• організацію торгівлі фінансовими інструментами.

Такі операції можуть вимагати реєстрації випуску цінних паперів, затвердження проспекту, створення спеціальної юридичної особи або отримання ліцензії НКЦПФР на професійну діяльність на ринках капіталу. Компанія з управління активами, інвестиційна фірма чи інший професійний учасник не можуть працювати лише на підставі звичайної державної реєстрації.

Фізичній особі не видають універсальну ліцензію для інвестування власних коштів. Водночас системне залучення чужих коштів, управління активами інших осіб або пропонування фінансових інструментів без належної авторизації може порушувати законодавство про фінансові послуги та ринки капіталу.

Ліцензія на валютні операції

Небанківські фінансові установи та оператори поштового зв’язку можуть проводити валютні операції після отримання ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

Стара модель, за якою небанківська компанія могла працювати лише як агент банку, не є універсальним правилом. Небанківська фінансова установа може здійснювати дозволені операції від власного імені на підставі власної ліцензії НБУ. Відомості про ліцензію вносять до відповідного електронного реєстру.

Для торгівлі валютними цінностями в готівковій формі компанія повинна:

• мати ліцензію НБУ;
• відповідати вимогам до статутного і власного капіталу;
• зареєструвати пункти обміну валют;
• використовувати реєстратори розрахункових операцій;
• забезпечити належне технічне обладнання приміщень;
• організувати відеоспостереження, безпеку та зберігання валютних цінностей;
• виконувати правила фінансового моніторингу;
• повідомляти НБУ про відкриття, закриття та зміну відомостей щодо пунктів обміну.

Мінімальний статутний капітал небанківської установи, яка планує здійснювати торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, становить 3 млн грн.

Ліцензія видається безстроково. Старі умови про строк дії три роки та щомісячний платіж у розмірі 360 грн не застосовуються. Пункти обміну валют повинні бути внесені до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти, а про зміни в їхній роботі необхідно повідомляти НБУ в установленому порядку.

Скільки коштує отримання фінансової ліцензії

За розгляд заяви та пакета документів сплачується тариф Національного банку України. Єдиного державного мита у розмірі 400 грн або іншої символічної фіксованої суми немає.

Розмір тарифу залежить від виду установи та процедури:

• видача нової ліцензії;
• розширення обсягу ліцензії;
• погодження власника істотної участі;
• розгляд документів фінансової компанії, ломбарду або кредитної спілки;
• отримання ліцензії на валютні операції.

Тарифи, форми заяв та вимоги до документів періодично змінюються. Тому їх потрібно перевіряти на офіційному сайті НБУ безпосередньо перед поданням пакета.

Порядок отримання ліцензії

Процедуру доцільно починати не зі збору документів, а з визначення правильної моделі діяльності.

Основні етапи виглядають так:

1. Визначити перелік фінансових послуг, які надаватиме компанія.
2. Обрати відповідний вид фінансової установи.
3. Розробити структуру власності та визначити кінцевих бенефіціарних власників.
4. Сформувати статутний капітал із підтверджених законних джерел.
5. Призначити керівників і ключових працівників, які відповідають вимогам НБУ.
6. Підготувати статут, бізнес-план і внутрішні положення.
7. Організувати бухгалтерський облік, внутрішній контроль, управління ризиками та фінансовий моніторинг.
8. Сплатити тариф НБУ за розгляд пакета.
9. Подати заяву та документи в електронній формі.
10. Надати пояснення або додаткові документи, якщо їх запросить регулятор.
11. Отримати рішення НБУ та перевірити внесення інформації до відповідного реєстру.

НБУ може відмовити у видачі ліцензії, якщо структура власності непрозора, капітал сформований із непідтверджених джерел, керівники не відповідають кваліфікаційним вимогам, документи містять недостовірні відомості або бізнес-модель створює ризики для клієнтів і фінансового ринку.

Після отримання ліцензії компанія повинна постійно виконувати нормативи НБУ, подавати звітність, повідомляти про зміни у структурі власності та керівництві, дотримуватися правил фінансового моніторингу і забезпечувати захист прав споживачів. Ліцензія є безстроковою, але право на роботу зберігається лише за умови постійного дотримання законодавства.