Ліцензія на міжнародні перевезення

Що таке ліцензія на міжнародні перевезення і навіщо вона потрібна

Ліцензія на міжнародні перевезення – це офіційний дозвіл (документ), який надає право перевозити пасажирів або вантажі автомобільним транспортом за межі України (через державний кордон). Іншими словами, це ліцензія на провадження господарської діяльності з міжнародних автомобільних перевезень. Без такої ліцензії український перевізник не має права виконувати комерційні рейси за кордон. Ліцензування міжнародних перевезень запроваджено для забезпечення безпеки перевезень, контролю за якістю транспортних послуг та виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері транспорту. Крім того, наявність ліцензії у перевізника є вимогою як українського законодавства, так і умовою допуску перевізника на ринки інших країн (для перетину кордону транспортний засіб та перевізник повинні мати всі необхідні дозволи).

Отже, ліцензія підтверджує, що перевізник відповідає встановленим державою вимогам (має належні транспортні засоби, кваліфікований персонал, матеріально-технічну базу тощо) і може безпечно здійснювати міжнародні автомобільні перевезення. Ліцензії потрібні як для міжнародних вантажних перевезень, так і для міжнародних пасажирських перевезень.

Законодавча база

Ліцензування міжнародних перевезень в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, серед основних:

• Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-VIII від 02.03.2015 р. – визначає перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Згідно з цим Законом, ліцензії потрібні, зокрема, на «міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільними транспортними засобами», а також на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та відходів в межах України. Саме цим законом було встановлено обов’язковість ліцензії для міжнародних автомобільних перевезень вантажів і пасажирів.
• Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 р. – галузевий закон, який містить норми щодо перевезень. У статті 9 цього Закону зазначено, що здійснення перевезень пасажирів і небезпечних вантажів потребує отримання ліцензії, зокрема надаються ліцензії на внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автобусами, легковими автомобілями на замовлення, таксі, а також на міжнародні перевезення небезпечних вантажів вантажівками. Примітка: хоча в цій статті прямо не перелічено міжнародні перевезення звичайних (негабаритних або ненебезпечних) вантажів, нині вони також підпадають під ліцензування на підставі Закону №222-VIII. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів завжди вимагали ліцензії, а після змін у 2015 році ліцензуванню підлягають усі види міжнародних автомобільних перевезень вантажів.
• Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджені постановою КМУ від 02.12.2015 №1001 – детальний підзаконний акт, який встановлює вимоги до перевізників для отримання ліцензії та порядок її отримання. Ліцензійні умови визначають перелік документів, вимоги до матеріально-технічної бази, транспортних засобів та персоналу перевізника.
• Інші нормативні акти: постанови Кабінету Міністрів та накази Міністерства, що стосуються порядку подання документів в електронній формі (наприклад, постанова КМУ від 24.05.2017 №363 про подання документів електронно), а також тимчасові порядки, пов’язані з особливостями ліцензування на період воєнного стану (спрощений порядок отримання ліцензії під час дії воєнного стану, введений у 2022 році). На період дії воєнного стану діє спрощена процедура видачі тимчасових ліцензій (терміном до кінця воєнного стану + 90 днів) для певних перевезень, про що зазначено окремо нижче.

Хто може отримати ліцензію (вимоги до перевізника)

Право на отримання ліцензії мають суб’єкти господарювання – тобто юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які планують займатися міжнародними перевезеннями. Головні вимоги до перевізника визначені ліцензійними умовами та законами:

• Державна реєстрація бізнесу: Здобувач ліцензії повинен бути офіційно зареєстрований як підприємець (ФОП) або юридична особа в Україні. Ліцензія видається на провадження господарської діяльності, тому звичайна фізична особа (не підприємець) не може отримати таку ліцензію.
• Відповідність ліцензійним умовам: Перевізник має забезпечити наявність необхідної матеріально-технічної бази для безпечного надання транспортних послуг. Це означає, що в нього повинні бути або власні засоби і служби для технічного обслуговування транспортних засобів, стоянки, перед- і післярейсового медичного огляду водіїв тощо, або укладені договори з іншими підприємствами, які надають такі послуги. Наприклад, якщо перевізник не має власного медичного працівника чи механіка, він може укласти договір з медичним закладом на огляд водіїв та з автотранспортним підприємством на огляд/ремонт транспортних засобів.
• Наявність придатних транспортних засобів: У перевізника має бути щонайменше один транспортний засіб, який відповідає вимогам для міжнародних перевезень того виду, за яким він хоче отримати ліцензію. Транспортний засіб повинен бути зареєстрований на перевізника (або використовуватися на законних підставах – наприклад, взятий в оренду чи лізинг) та мати відповідні відмітки у свідоцтві про реєстрацію про можливість участі в міжнародному русі. Так, у техпаспорті вантажного автомобіля має бути відмітка «для участі в міжнародному русі». Якщо транспорт орендується, необхідно оформити на нього тимчасовий реєстраційний талон на ім’я перевізника (орендаря) – це підтвердить право користування авто для перевезень.
• Кваліфікований персонал: Перевізник зобов’язаний мати достатньо водіїв відповідної кваліфікації та інших працівників (механіків, диспетчерів тощо) згідно з вимогами закону. Водії, які виконуватимуть міжнародні рейси, повинні мати водійське посвідчення потрібної категорії (для вантажів – категорії “C”/“CE” тощо, для автобусів – “D” тощо), відповідний вік та стаж керування. Згідно з вимогами, водій вантажного автомобіля на міжнародних перевезеннях має бути не молодше 21 року (18 років – лише якщо вантажівка масою до 7,5 т і за наявності спеціальної освіти) та мати стаж керування по категорії щонайменше 1 рік. Для водія автобуса вимоги ще вищі – зазвичай вимагається вік від 21 року і стаж водіння кілька років (найчастіше не менше 3 років) на транспортних засобах відповідної категорії. Усі водії повинні проходити обов’язкові передрейсові медичні огляди та відповідати вимогам безпеки перевезень.
• Ділова репутація та відповідність законодавству: Перевізник не повинен мати незнятої заборони на цей вид діяльності або рішень про анулювання ліцензії, що можуть перешкоджати новому отриманню. Подані документи мають бути достовірними; виявлення недостовірних даних є підставою для відмови у ліцензії.
• Вимоги до досвіду роботи (для деяких видів): Законодавство встановлює особливу вимогу для тих, хто бажає отримати ліцензію на міжнародні пасажирські перевезення або міжнародні перевезення небезпечних вантажів – необхідна наявність досвіду внутрішніх перевезень. Згідно з ліцензійними умовами, перевізник, який хоче вийти на міжнародний ринок пасажирських перевезень, повинен мати стаж не менше 3 років роботи на українському ринку внутрішніх пасажирських перевезень. Простіше кажучи, спочатку треба три роки виконувати перевезення пасажирів в Україні (зі строковою ліцензією на внутрішні перевезення), і лише потім можна отримати міжнародну пасажирську ліцензію. Аналогічна вимога стосується і ліцензії на перевезення небезпечних вантажів: потрібен досвід внутрішніх перевезень таких вантажів. Натомість для міжнародних вантажних перевезень (звичайних вантажів) окремого багаторічного досвіду не вимагається – новостворений перевізник може одразу отримати ліцензію на міжнародні перевезення вантажів (крім небезпечних) без попередньої діяльності в Україні. Ця різниця обумовлена тим, що пасажирські та небезпечні перевезення вважаються більш відповідальними, тому держава вимагає довести спроможність на внутрішньому ринку перед виходом на міжнародний.

Необхідні документи для отримання ліцензії

Для отримання ліцензії перевізник (здобувач ліцензії) подає до органу ліцензування визначений пакет документів. Перелік підтвердних документів встановлений Ліцензійними умовами. Основні документи, які необхідно підготувати та подати:

• Заява на отримання ліцензії. Заява подається за встановленою формою (додаток 1 до Ліцензійних умов) від імені суб’єкта господарювання. У заяві зазначаються види перевезень, на які запитується ліцензія (наприклад, міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, чи пасажирів автобусами тощо), а також основні дані про здобувача ліцензії.
• Відомості про матеріально-технічну базу. Це документ, в якому перевізник описує, які має умови для проведення перевезень – чи є власні виробничі бази, чи укладені договори з іншими підприємствами на забезпечення технічного обслуговування, стоянки, медогляду водіїв тощо. Відомості подаються за формою згідно з Додатком 2 до Ліцензійних умов. Якщо використано договори з сторонніми організаціями (медичними закладами, сервісними центрами), до цих відомостей додаються завірені копії відповідних договорів. Наприклад, додаються копії договору з медичним закладом на огляд водіїв, з автосервісом або автопідприємством – на ремонт і перевірку транспортних засобів, з паркінгом – на зберігання транспортних засобів тощо.
• Відомості про транспортні засоби. Перелік транспортних засобів, які будуть використовуватися для перевезень, подається за формою Додатку 3 до Ліцензійних умов. У цьому документі вказуються марка, модель, державний номер, рік випуску, вантажопідйомність або місткість, а також інші характеристики ТЗ. Одночасно потрібно додати копії реєстраційних документів на всі зазначені транспортні засоби – кольорові скан-копії свідоцтв про реєстрацію (техпаспортів) на кожен автомобіль. Якщо на якийсь транспортний засіб оформлено тимчасовий реєстраційний талон (при оренді або лізингу), то додається також його копія. Ці копії підтверджують інформацію, подану у відомостях про ТЗ (власник, право користування, технічні параметри). Примітка: Якщо орган ліцензування вже має доступ до інформації про ТЗ в електронних реєстрах (Єдиний держреєстр транспортних засобів МВС та система “Шлях”), то копії техпаспортів можуть не вимагатися – дані просто перевірять по базі.
• Відомості про спеціальне обладнання транспортних засобів (для таксі). Цей документ подається тільки у разі, якщо ліцензія отримується на перевезення пасажирів таксі. Форма – згідно з Додатком 4 до Ліцензійних умов. У ньому зазначаються відомості про наявність таксометра, розпізнавального ліхтаря «Таксі» та інше обладнання, передбачене правилами для таксі. Для міжнародних пасажирських перевезень автобусами або легковими автомобілями на замовлення цей документ не потрібен (стосується лише таксі).
• Відомості про кваліфікацію персоналу. Подаються за формою Додатку 5 до Ліцензійних умов. Тут перевізник зазначає інформацію про водіїв та інших працівників, які забезпечують перевезення, їхню кваліфікацію та відповідність вимогам пунктів 12-15 Ліцензійних умов. Зокрема, вказується кількість водіїв, категорії їхніх посвідчень, стаж роботи, наявність у них потрібних медичних довідок, сертифікатів (наприклад, сертифікатів ДОПНВ/ADR для перевезення небезпечних вантажів), а також дані про механіків, диспетчерів тощо (якщо вони є штатними працівниками). Важливо: якщо для певного виду ліцензії потрібен досвід внутрішніх перевезень (3 роки для пасажирських міжнародних, як згадано вище), ця інформація теж зазначається у документах – зазвичай у відомостях про матеріально-технічну базу або персонал потрібно підтвердити наявність відповідної діючої внутрішньої ліцензії протягом зазначеного періоду. Тобто фактично додається копія національної ліцензії або інші підтвердження досвіду.
• Документ про оплату адміністративного збору. За видачу ліцензії справляється разова плата (державне мито). Розмір плати встановлений законом – це один прожитковий мінімум для працездатних осіб (на день ухвалення рішення про видачу ліцензії). Станом на 2025 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб складає кілька тисяч гривень (сума періодично змінюється; потрібно уточнювати актуальне значення на дату сплати). Квитанцію або інший документ про сплату цього збору слід додати до пакету документів.
• Довіреність (якщо документи подаються уповноваженою особою). Якщо заявку подає не особисто підприємець чи керівник компанії, а уповноважений представник, бажано мати довіреність на подання документів. У довіреності зазначаються повноваження представника та орган, до якого подаються документи. При електронній подачі це не актуально (довіреність може бути у відсканованому вигляді, при необхідності).

Зверніть увагу: Усі документи можна подавати в електронному вигляді (скан-копії у форматі PDF з електронним підписом) – про способи подання докладніше у наступному розділі. Вимоги до оформлення документів регламентовані законодавством про електронний документообіг. Якщо документи подаються особисто або поштою, копії мають бути належним чином завірені (підписом керівника чи підприємця, печаткою за наявності).

Процедура отримання ліцензії (куди звертатися, терміни, плата)

Куди звертатися. Органом ліцензування в сфері автомобільних перевезень є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Саме цей орган уповноважений приймати документи, ухвалювати рішення та видавати ліцензії на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів. Заявник може звернутися безпосередньо до центрального апарату Укртрансбезпеки (м. Київ) – територіальні органи (обласні підрозділи) наразі не видають ліцензії, хоча можуть надавати консультації. Подання документів можливе особисто, поштою або в електронній формі за вибором заявника:

• Особисто: Подати паперові документи можна через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) або приймальню Укртрансбезпеки. При собі потрібно мати документ, що посвідчує особу заявника (паспорт директора чи ФОПа). Якщо подає уповноважена особа – вона пред’являє довіреність і свій паспорт. Пакет документів у паперовій формі повинен бути повним і належно оформленим.
• Поштою: Документи можна надіслати рекомендованим листом з описом вкладення на адресу Укртрансбезпеки. В цьому разі всі копії мають бути засвідчені належним чином, а опис вкладення підтверджує перелік відправлених документів.
• Електронно: Найзручніший спосіб – подати заявку через інтернет. Відповідно до постанови КМУ №363 (2017), документи в електронній формі подаються через Портал електронних послуг для бізнесу. Практично це реалізовано через інформаційну систему Укртрансбезпеки під назвою «Шлях» – спеціальний онлайн-сервіс для ліцензування перевізників. Заявник заходить у систему “Шлях” на сайті https://shlyah.dsbt.gov.ua (потрібна електронна ідентифікація через електронний підпис або BankID). формує там електронну заяву і завантажує скан-копії всіх необхідних документів. Система інтерактивно підказує, які документи додати, і навіть може автоматично підтягувати інформацію про транспорт з реєстрів. Після подання через “Шлях” заявнику не потрібно їхати до Києва – вся комунікація відбувається онлайн, а результат (рішення про ліцензію) також фіксується електронно.

Терміни розгляду. Після надходження заяви з повним пакетом документів, орган ліцензування розглядає її до 10 робочих днів. Такий строк встановлено законом як максимальний для прийняття рішення про видачу чи відмову в ліцензії. На практиці рішення часто приймається швидше, особливо при електронному поданні. Протягом цих днів Укртрансбезпека перевіряє відповідність поданих документів ліцензійним умовам. Якщо все гаразд, приймається рішення про видачу ліцензії. В разі невідповідності умовам або виявлення помилок/недостовірних даних – можуть відмовити, письмово вказавши причину відмови.

Видача ліцензії. За результатом позитивного рішення ліцензія вноситься до Єдиного ліцензійного реєстру. Наразі ліцензія видається у електронній формі – тобто фактично документом є запис в електронному реєстрі, а підтвердженням для перевізника слугує витяг з цього реєстру. Укртрансбезпека оформлює наказ (розпорядження) про видачу ліцензії та публікує інформацію про це на своєму офіційному сайті. Заявник може отримати витяг з ліцензійного реєстру як підтвердження. Витяг надається українською, за потреби можна отримати англійською (наприклад, для пред’явлення контролюючим органам за кордоном, зараз витяги містять QR-код для перевірки ліцензії онлайн).

Плата за ліцензію. Як зазначалося, за видачу ліцензії встановлено разовий адміністративний збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сплату слід здійснити до прийняття рішення (найкраще – до подання документів, додавши квитанцію). Якщо в видачі ліцензії відмовлено, сплачений збір може бути повернуто або зараховано при повторній подачі (це питання вирішується відповідно до порядку використання адмінзборів).

Особливий порядок на час воєнного стану: З липня 2022 р. діє спрощений механізм отримання тимчасових ліцензій на міжнародні перевезення, що пов’язано із потребами воєнного часу. Тим перевізникам, які виконують критично важливі перевезення для потреб держави під час воєнного стану, може видаватися тимчасова ліцензія на період воєнного стану. Вона діє до завершення воєнного стану та 90 днів після нього. Для її отримання вимагається значно менший пакет документів: фактично лише заява і відомості про наявні транспортні засоби з копіями техпаспортів. Проте така ліцензія не є безстроковою і після закінчення воєнного стану втратить чинність, тож для продовження діяльності перевізнику доведеться оформити звичайну (постійну) ліцензію за стандартною процедурою. Далі в тексті йдеться саме про стандартну (безстрокову) ліцензію.

Орган, що видає ліцензію

В Україні ліцензування міжнародних перевезень здійснює Державна служба України з безпеки на транспорті (ДСБТ, або “Укртрансбезпека”). Цей центральний орган виконавчої влади підпорядкований Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури (раніше – Мінінфраструктури). Укртрансбезпека уповноважена розглядати заявки, перевіряти документи і приймати рішення про видачу ліцензій.

Територіальні підрозділи Укртрансбезпеки не видають ліцензій самостійно – вся процедура централізована. Тому звертатися необхідно безпосередньо до центрального апарату. Фізично він знаходиться в м. Києві. Однак, як зазначалося, здебільшого потреби їхати особисто немає – можна скористатись електронною подачею. Після отримання ліцензії інформація про неї включається до ліцензійного реєстру, яким також відає Укртрансбезпека. Перевізник за бажання може отримати офіційний витяг з реєстру (електронний документ) про наявність у нього ліцензії – такий витяг матиме юридичну силу і підтверджує ліцензію при перевірках.

Контроль за дотриманням ліцензійних умов теж здійснює Укртрансбезпека. Вона має право проводити перевірки перевізників, і у випадку грубих або систематичних порушень умов ліцензії – притягувати до відповідальності аж до анулювання ліцензії (про це докладніше нижче).

Особливості ліцензування міжнародних вантажних перевезень

Міжнародні вантажні перевезення охоплюють комерційне транспортування товарів та вантажів автомобільними шляхами за межі України. Ліцензія на цей вид діяльності дає право здійснювати міжнародні автомобільні перевезення вантажів (як звичайних, так і, за наявності спеціальних умов, небезпечних). Основні особливості та вимоги саме для вантажних перевізників такі:

• Види вантажних ліцензій: Розрізняють дві категорії – міжнародні перевезення небезпечних вантажів (і відходів) та міжнародні перевезення інших вантажів. Якщо Ви плануєте возити небезпечні вантажі (ADR-вантажі), ліцензія покриває і цей вид, але потребує виконання додаткових умов (спеціальне навчання водіїв, обладнання тощо). Якщо ж вантажі не належать до класу небезпечних, достатньо звичайної ліцензії на міжнародні вантажні перевезення (без ADR-допусків). У заяві на ліцензію вид перевезень зазначається окремо.
• Відсутність вимоги попереднього досвіду: На відміну від пасажирських, для ліцензії на міжнародні перевезення вантажів (крім небезпечних) не потрібно мати стаж внутрішніх перевезень. Новий перевізник може одразу отримати міжнародну ліцензію і почати працювати на закордонних маршрутах. Це зручний момент для бізнесу, адже започаткувати міжнародні вантажоперевезення можна відразу (звичайно, за умови виконання всіх інших вимог). Якщо ж йдеться про небезпечні вантажі, то тут потрібен досвід: щонайменше 1 рік діяльності з перевезення таких вантажів в Україні та наявність внутрішньої ліцензії на небезпечні вантажі протягом цього часу.
• Транспортні засоби: Для вантажних перевезень використовуються вантажні автомобілі (фури, вантажівки, авто з причепами/напівпричепами). Вони мають відповідати технічним стандартам та екологічним нормам, прийнятим в міжнародному сполученні. Як зазначалось, у техпаспорті вантажівки повинна бути позначка про допуск до міжнародних перевезень. Зазвичай це означає, що транспортний засіб пройшов необхідні перевірки, відповідає екологічним нормам (наприклад, стандарт Євро-2 і вище – для в’їзду в країни ЄС) та обладнаний відповідно до вимог (має необхідні пристрої, позначення країни реєстрації, тахограф тощо). Перелік машин, як ми згадували, подається у документах (додаток 3) при ліцензуванні, і надалі перевізник може доповнювати ліцензію новими транспортними засобами (процедура оновлення ліцензії описана нижче). Для небезпечних вантажів кожен автомобіль повинен мати ще свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів (видається сервісним центром МВС після огляду автомобіля на відповідність ADR-вимогам) – це не подається при ліцензуванні, але обов’язково для фактичної роботи з ADR.
• Водії: Водії вантажних авто, задіяні на міжнародних рейсах, повинні мати водійське посвідчення категорії “C” (для великовантажних – “CE”, тобто з причепом) або відповідні підкатегорії (“C1”, “C1E” для менших вантажівок). Мінімальний вік – 21 рік (18 років допускається лише для легших авто до 7,5 тонн за наявності профільної освіти водія). Стаж керування: ліцензійні умови вимагають, щоб водій мав щонайменше 1 рік досвіду роботи на внутрішніх вантажних перевезеннях перед виходом на міжнародні маршрути. Для перевезення небезпечних вантажів водій додатково повинен пройти спеціальне навчання і отримати посвідчення ДОПНВ (ADR) – без нього керувати транспортом з небезпечним вантажем заборонено. Також у штаті або за договором в перевізника повинен бути уповноважений (консультант) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, як того вимагають міжнародні правила. Для звичайних вантажів такі додаткові сертифікати не потрібні, але всі водії мають дотримуватись режиму праці та відпочинку (наявність тахографа) та інших міжнародних вимог.
• Матеріально-технічна база: Вантажний перевізник повинен мати можливість технічного обслуговування своїх автомобілів і контролю стану водіїв. Якщо в компанії є власна ремонтна майстерня, механіки та медичний працівник – їх кваліфікація підтверджується документально (дипломи, сертифікати) Якщо ні – мають бути договори з сторонніми організаціями (СТО, медзаклад). Ці моменти перевіряються при ліцензуванні через подачу копій договорів та відомостей (додаток 2).
• Додатково: У сфері міжнародних вантажоперевезень існує система дозволів на разові рейси (так звані дозволи країн або ЄКМТ дозволи), але це вже інший аспект. Важливо розуміти, що ліцензія – це базова умова для роботи, а для кожного виїзду за кордон вантажівка може потребувати ще разового дозволу від країни, куди їде (наприклад, польський дозвіл для в’їзду в Польщу). Наявність ліцензії є обов’язковою передумовою для отримання таких дозволів, але сама по собі не замінює їх.

Особливості ліцензування міжнародних пасажирських перевезень

Міжнародні пасажирські перевезення охоплюють перевезення людей автобусами або легковими автомобілями за плату за кордон. Види діяльності, що ліцензуються в цій сфері, включають: міжнародні перевезення пасажирів автобусами, міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення (наприклад, туристичні трансфери, нерегулярні перевезення груп), а також міжнародні перевезення пасажирів на таксі. Усі ці види потребують отримання ліцензії, але мають свої специфічні вимоги:

• Необхідний досвід внутрішніх перевезень: Як уже зазначалося, для виходу на міжнародний ринок пасажирських перевезень перевізник повинен мати досвід не менше 3 років у сфері внутрішніх пасажирських перевезень. Це означає, що спочатку компанія чи підприємець повинні отримати ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів (наприклад, виконувати рейси автобусом по Україні або працювати як таксі) і пропрацювати щонайменше три роки. Лише після цього можна розраховувати на отримання міжнародної ліцензії. При подачі документів необхідно підтвердити цей досвід – зазвичай копією внутрішньої ліцензії та інформацією у відомостях про матеріально-технічну базу. Без такого стажу Укртрансбезпека відмовить у видачі міжнародної пасажирської ліцензії, навіть якщо всі інші умови виконані.
• Транспортні засоби: Для пасажирських перевезень використовуються:
  • Автобуси – транспортні засоби, що мають більше 9 місць для перевезення пасажирів. Вони повинні бути технічно справні, пройти необхідні техогляди. Якщо плануються регулярні міжнародні маршрути автобусом (наприклад, регулярні рейсові автобуси між містами України та ЄС), то крім ліцензії потрібно ще отримувати дозвіл на маршрут (міжнародний маршрут погоджується компетентними органами країн). Але якщо це нерегулярні перевезення (туристичні, разові чартери), окремий маршрутний дозвіл може не вимагатися – однак ліцензія все одно потрібна.
  • Легкові автомобілі на замовлення – це перевезення пасажирів на легковиках (до 9 місць) за індивідуальним замовленням (аналогічно внутрішній послузі “легкове авто на замовлення”). Фактично це приватні перевезення типу трансферів, не регулярні.
  • Таксі – легкові автомобілі до 5 пасажирських місць, що надають послуги таксі (іноді бувають замовлення, коли таксі перетинає кордон, наприклад, трансфер до аеропорту іншої країни). Для таксі діють спеціальні вимоги щодо обладнання: обов’язково наявність таксометра, “шашечки”, ліхтаря “Таксі” тощо. Ці деталі фіксуються у відомостях (додаток 4) при подачі документів.

  Усі транспортні засоби повинні бути на законних підставах у користуванні перевізника (у власності або оренді з тимчасовими талонами) і зазначені у документах на ліцензію. Автобуси мають відповідати міжнародним вимогам безпеки (включаючи наявність ременів безпеки на сидіннях, якщо того вимагає країна призначення, тощо). На практиці міжнародні автобуси часто повинні відповідати екологічним нормам не нижче Євро-3 чи Євро-4 для в’їзду в ЄС, але це регулюється вже вимогами країн призначення та системою квот на дозволи.

• Водії: Для перевезення пасажирів автобусами водії повинні мати категорію “D” (або “D1” для малих автобусів) у посвідченні. Вимоги до віку і стажу: за українськими правилами водій автобуса для перевезення пасажирів повинен мати стаж водіння не менше 3 років на транспортних засобах категорії D або певний час на транспорті нижчої категорії (наприклад, 3 роки на “C” перед отриманням “D”). Мінімальний вік – 21 рік. Тобто практично водій автобуса – це досвідчений шофер. Для таксі або легкового авто на замовлення водій повинен мати категорію “B” і бажано стаж не менше 3 років (хоча формально для ліцензії може достатньо і менше, але пасажирів за кордон має везти досвідчений водій). Також всі водії повинні щорічно проходити медичні огляди, мати медичні довідки про придатність до керування, і бути інструктовані з питань безпеки перевезень. Якщо рейс тривалий – водії повинні дотримуватися режиму праці/відпочинку (тахографи на автобусах міжнародного сполучення обов’язкові).
• Особливі вимоги: У сфері пасажирських перевезень ліцензійні умови також вимагають, щоб перевізник забезпечував дотримання Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та інших норм. Наприклад, на міжнародному маршруті повинні бути оформлені необхідні документи на рейс (лист маршруту, список пасажирів у разі нерегулярного перевезення, страхування пасажирів тощо). Хоча ці вимоги вже виходять за рамки власне отримання ліцензії, перевізник при ліцензуванні зобов’язується їх виконувати. Для таксі: окрім наявності спеціального обладнання, водій таксі повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, ліцензійну картку таксі (внутрішню) тощо – але на міжнародному напрямку таксі використовуються рідко, здебільшого це випадки трансферів.
• Регулярні та нерегулярні перевезення: Якщо перевізник планує здійснювати регулярні міжнародні автобусні маршрути (наприклад, рейси з розкладом між містами різних країн), крім ліцензії потрібно отримувати від Мінінфраструктури та відповідних органів інших держав дозвіл на відкриття маршруту. Це складніша процедура, що передбачає міжурядові домовленості. Однак ліцензія є первинною – без неї взагалі не розглядатимуть маршрут. У випадку нерегулярних перевезень (туристичні поїздки, разові перевезення груп) окремий дозвіл на маршрут не потрібен, достатньо ліцензії.

Порівняння вимог до вантажних і пасажирських міжнародних перевезень: для наочності, нижче наведено коротку таблицю ключових відмінностей:

Строк дії ліцензії, оновлення та анулювання

Строк дії ліцензії. Ліцензія на міжнародні перевезення в Україні видається безстроково (на необмежений термін). Це означає, що у самого бланку ліцензії немає дати закінчення – перевізник може використовувати її постійно, поки не вирішить припинити діяльність або поки ліцензію не анулюють компетентні органи. Тому продовження строку дії не потрібне – немає необхідності, скажімо, кожні 5 років переоформлювати ліцензію (таке правило було в минулому, але зараз скасовано). Перевізник набуває право виконувати ліцензований вид діяльності з моменту внесення запису про ліцензію до реєстру і надалі без обмежень у часі.

Оновлення даних та зміни. Безстроковість ліцензії не означає, що після отримання можна забути про формальності. Ліцензіат зобов’язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, що подавалися для отримання ліцензії. Це прямо передбачено законом. Наприклад, якщо перевізник змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу), змінив керівника, додав нові транспортні засоби до парку, найняв додаткових водіїв або, навпаки, припинив експлуатувати якийсь автомобіль – всі ці зміни треба відобразити. Повідомлення про зміни подається до Укртрансбезпеки впродовж 30 днів з дня, коли зміна відбулася. На практиці це реалізовано через той самий електронний кабінет “Шлях”: перевізник додає/видаляє транспортні засоби у своєму профілі, оновлює відомості про базу чи персонал, прикріплює нові документи (наприклад, копії техпаспортів доданих машин). У 2023 році Укртрансбезпека впровадила можливість подати повідомлення про оновлення ліцензії онлайн, і перевізник може самостійно відстежити статус внесення змін у своєму кабінеті. Невчасне повідомлення про зміни може мати наслідки – це порушення ліцензійних умов, яке при перевірці може призвести до санкцій.

Анулювання ліцензії. Ліцензія може бути достроково припинена (анульована) у випадках, передбачених законом. Підстави для анулювання, зокрема, такі:

• За власним бажанням перевізника. Якщо підприємець вирішив припинити діяльність (або змінити вид діяльності), він може подати до органу ліцензування заяву про анулювання ліцензії. Тоді ліцензія буде скасована за рішенням Укртрансбезпеки (так би мовити, добровільна відмова).
• Як санкція за порушення. Укртрансбезпека може анулювати ліцензію примусово, якщо перевізник систематично порушує ліцензійні умови чи законодавство. Наприклад, якщо виявлено надання недостовірних даних при отриманні ліцензії (фальшиві документи) – це грубе порушення і підстава для анулювання одразу. Інші причини: здійснення перевезень, які не вкриті ліцензією (наприклад, ліцензія лише на вантажні, а перевізник возив пасажирів – перевищення видів діяльності), невиконання приписів контролюючих органів щодо усунення порушень, створення загрози безпеці перевезень тощо. Як правило, перед анулюванням спочатку призупиняють дію ліцензії та дають час на виправлення, але якщо порушення не усунуто – ліцензію можуть відкликати зовсім. Рішення про анулювання приймається комісією органу ліцензування і набирає чинності з дати ухвалення або іншої визначеної дати.
• Інші підстави: Існують й інші ситуації, коли дія ліцензії може припинитися. Наприклад, якщо змінилося законодавство і певний вид діяльності виключено з переліку ліцензованих – тоді ліцензія може бути скасована “автоматично” (якщо держава вирішила більше не ліцензувати ту чи іншу діяльність). Або якщо суб’єкт господарювання ліквідується (припиняє існування юридично) – його ліцензія теж вважається недійсною.

Наслідки анулювання: У разі анулювання ліцензії (особливо примусового) перевізник втрачає право здійснювати міжнародні перевезення. Повторно подати документи на нову ліцензію він зможе не раніше, ніж через визначений законодавством строк (раніше було 1 рік “карантину” після анулювання за порушення). Тому дуже важливо дотримуватися ліцензійних умов постійно.

Можливість електронної подачі документів

На сьогодні отримання ліцензії на міжнародні перевезення стало значно простішим завдяки впровадженню електронних сервісів. Електронна подача документів повністю дозволена і регламентована законодавством. Більше того, Укртрансбезпека створила спеціальну інформаційну систему «Шлях» для онлайн-ліцензування перевізників.

Основні моменти електронної процедури:

• Заявник реєструється в системі “Шлях” за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або іншого засобу електронної ідентифікації (наприклад, SmartID або BankID). Це забезпечує юридичну силу поданих документів.
• Через “Шлях” заповнюється електронна заява – фактично інтерактивна форма, де ви вибираєте види діяльності (міжнародні перевезення вантажів/пасажирів і т.д.). До заяви прикріплюються скановані копії всіх потрібних документів (в форматі PDF). Система має дружній інтерфейс: вона підказує, які документи потрібно додати для обраних видів перевезень. Наприклад, якщо ви зазначили “міжнародні перевезення пасажирів автобусами”, система попросить додати відомості про базу, відомості про ТЗ, відомості про персонал тощо, і не запропонує форму про спецобладнання таксі (бо це не потрібно для автобусів).
• Частина даних може підтягуватися автоматично. “Шлях” інтегрований з Єдиним реєстром транспортних засобів МВС, тому інформація про ваші авто може завантажитися сама за номером, достатньо його вказати (якщо ні – ви вводите вручну і додаєте копії техпаспортів). Це зменшує ризик помилок і прискорює процес.
• Підписання та відправка: Після заповнення всіх розділів заяву і прикріплені документи треба підписати вашим електронним підписом (наприклад, ЕЦП директора чи ФОПа) і надіслати в електронному кабінеті. Заява надходить до Укртрансбезпеки миттєво.
• Статус розгляду: Заявник може відстежувати статус розгляду через особистий кабінет. Також у разі необхідності уточнення чи виправлення документів інспектор може зв’язатися (через кабінет або електронну пошту). Після прийняття рішення про видачу ліцензії відповідний запис з’явиться у реєстрі, і перевізник може завантажити електронний витяг про ліцензію прямо з кабінету.
• Електронний формат ліцензії: Як згадувалось, нині ліцензія фактично існує в електронному вигляді. Витяг (PDF-файл з цифровим підписом органу) також можна отримати без відвідування офісу – його сформують в системі.
• Безпека даних: Електронна система подачі побудована відповідно до Закону про електронні документи та електронний документообіг, тому всі е-документи, подані через “Шлях”, мають таку саму юридичну силу, як паперові.

Альтернативні варіанти: Окрім системи “Шлях”, також функціонує Єдиний державний портал адміністративних послуг (на сайті my.gov.ua), через який теж можна подати онлайн-заяву на отримання ліцензії. Фактично цей портал перенаправляє до профільної системи. У разі, якщо немає можливості подати онлайн, залишається опція подати документи особисто або поштою, як описано вище, але електронна подача нині є найбільш ефективною та швидкою.

Переваги електронної подачі: Це економія часу і зусиль перевізника – немає потреби їхати до Києва, стояти в чергах. Скорочується і строк видачі, адже електронні заявки обробляються оперативно. За рахунок автоматичних перевірок зменшується кількість відмов через банальні помилки в документах (система валідує дані). До того ж, перевізник постійно має доступ до актуальної інформації про свою ліцензію онлайн і може легко оновлювати її (додавати нові транспортні засоби чи змінювати інші відомості) через той же кабінет.

На завершення, варто підкреслити: ліцензія на міжнародні перевезення – обов’язковий “атрибут” легальної діяльності перевізника за межами України. Отримання її за умов дотримання всіх вимог є досяжним завданням, особливо з використанням сучасних електронних сервісів. Перевізнику потрібно уважно підготувати документи, виконати встановлені умови – і тоді Укртрансбезпека видасть ліцензію, що відкриє дорогу на міжнародні маршрути. З цією ліцензією український транспортний бізнес може здійснювати перевезення у Європу та інші країни, розширюючи свої можливості і ринки збуту послуг, при цьому діючи у правовому полі і забезпечуючи необхідний рівень безпеки та якості перевезень.