28 Жов
Бізнес та Фінанси
27 переглядів
0 коментарів

Митне оформлення імпорту: що потрібно знати імпортеру

Митне оформлення – обов’язковий етап ввезення комерційних товарів в Україну. Під час цієї процедури митниця перевіряє відомості про вантаж, код УКТ ЗЕД, країну походження, митну вартість, дозвільні документи та правильність розрахунку платежів.

Помилка на одному з цих етапів може затримати випуск вантажу. Особливо часто питання виникають через неправильний код товару, розбіжності в інвойсі, непідтверджену митну вартість або відсутність документа про походження. Якщо імпортер не впевнений у класифікації товару чи переліку документів, консультація митного брокера до відправлення вантажу допомагає перевірити документи ще до його прибуття на кордон.

Як проходить митне оформлення товарів при імпорті

Оформлення починається не тоді, коли вантаж уже стоїть на митному терміналі. Підготовку варто проводити ще на етапі погодження контракту з іноземним постачальником.

Типова процедура імпорту складається з кількох послідовних дій:

  1. Імпортер визначає код товару за УКТ ЗЕД.
  2. Сторони оформлюють зовнішньоекономічний контракт, інвойс та транспортні документи.
  3. Імпортер перевіряє необхідність сертифікатів, ліцензій, висновків або інших дозвільних документів.
  4. Декларант визначає митну вартість та готує митну декларацію.
  5. Митниця проводить автоматизований аналіз ризиків і за потреби призначає додаткові форми контролю.
  6. Імпортер сплачує ввізне мито, ПДВ та, для окремих товарів, акцизний податок.
  7. Після завершення формальностей митниця випускає товар у відповідний митний режим.

За загальним правилом статті 255 Митного кодексу митне оформлення має завершуватися протягом чотирьох робочих годин після пред’явлення товарів, якщо це потрібно, подання декларації та необхідних документів. Водночас закон передбачає випадки, коли цей строк збільшується, наприклад через необхідність додаткової перевірки документів.

Які документи потрібні для митного оформлення імпорту

Єдиного універсального пакета для всіх вантажів немає. Його склад залежить від товару, умов поставки, країни походження, способу транспортування та вимог нетарифного регулювання.

Найчастіше імпортер готує:

  • зовнішньоекономічний договір або контракт;
  • рахунок-фактуру – invoice;
  • пакувальний лист;
  • CMR, коносамент, авіанакладну або інший транспортний документ;
  • документи про транспортні та страхові витрати;
  • документи про походження товару, якщо вони впливають на ставку мита;
  • технічний опис, каталог або специфікацію товару;
  • дозвільні документи, якщо законодавство встановлює спеціальні вимоги;
  • платіжні документи, коли вони потрібні для підтвердження вартості операції.

Митний кодекс прямо вимагає, щоб відомості про митну вартість ґрунтувалися на об’єктивних, документально підтверджених даних, які можна обчислити. Перелік основних документів для її підтвердження містить стаття 53 Митного кодексу України.

Сучасний вантажний митний термінал в Україні, вантажівки та контейнери, митний брокер працює за ноутбуком із документами та інвойсами

Код УКТ ЗЕД і ставка ввізного мита

Чому код товару має критичне значення

УКТ ЗЕД – це українська система класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Саме код товару впливає на ставку ввізного мита, можливі преференції, дозвільні документи та окремі заходи державного контролю.

Ставка мита не є однаковою для всього імпорту. Для різних кодів Митний тариф передбачає ставки 0%, 5%, 10%, 12% та інші значення, а для деяких позицій використовують специфічні або комбіновані ставки. Митний тариф України побудований за УКТ ЗЕД, тому розраховувати витрати без точного коду товару некоректно.

Перед першою поставкою варто перевірити:

  • матеріал та склад виробу;
  • призначення товару;
  • принцип роботи;
  • технічні характеристики;
  • ступінь обробки;
  • комплектацію;
  • сферу використання;

Ці характеристики інколи змінюють код навіть у зовні схожих товарів. Відповідно змінюється й розмір митних платежів.

Як визначають митну вартість

Митна вартість – це не просто цифра з інвойсу. Стаття 49 Митного кодексу визначає її як вартість товарів для митних цілей, яка базується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті.

Основний метод

Для імпортованих товарів основним є метод за ціною договору. До ціни можуть додаватися окремі витрати, якщо продавець ще не включив їх до вартості та закон вимагає врахувати їх під час розрахунку.

Зокрема, значення можуть мати:

  • транспортні витрати до місця ввезення в Україну;
  • навантаження та пов’язані з транспортуванням витрати;
  • страхування;
  • ліцензійні та роялті-платежі у передбачених законом випадках;
  • певні витрати на упаковку та тару;

Саме тому однакова закупівельна ціна товару не завжди означає однакову митну вартість.

Якщо митниця не може застосувати метод за ціною договору через відсутність документального підтвердження, закон передбачає інші методи – за ціною ідентичних або подібних товарів, на основі віднімання чи додавання вартості та резервний метод.

Поріг 5000 євро

Митний кодекс передбачає, що декларацію митної вартості не подають при декларуванні партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро. Це не скасовує необхідність правильно визначати саму митну вартість та підтверджувати заявлені відомості документами.

Скільки коштує розмитнення імпорту

Основні митні платежі при ввезенні товарів – ввізне мито, ПДВ та акциз для підакцизної продукції. Офіційні правила їх нарахування публікує Державна митна служба України.

Ввізне мито

Розмір залежить від коду УКТ ЗЕД, країни походження та можливості застосувати тарифну преференцію. Тому формула «мито завжди 10%» неправильна.

ПДВ при імпорті

Для більшості товарів застосовують основну ставку ПДВ 20%. Базу оподаткування визначають за правилами Податкового кодексу з урахуванням договірної вартості, але не нижче митної вартості, а також мита й акцизного податку, якщо він підлягає сплаті.

Наприклад, якщо митна вартість партії становить 100 000 грн, а ставка ввізного мита – 10%, без урахування акцизу розрахунок виглядатиме так:

  1. Ввізне мито становить 100 000 × 10% = 10 000 грн.
  2. База для ПДВ становить 100 000 + 10 000 = 110 000 грн.
  3. ПДВ за ставкою 20% становить 22 000 грн.
  4. Загальна сума мита та ПДВ становить 32 000 грн.

Це спрощений приклад. Фактичний розрахунок залежить від коду УКТ ЗЕД, походження товару, пільг, акцизу та інших умов конкретного імпорту.

Що найчастіше затримує митне оформлення

Навіть правильно доставлений вантаж може затриматися через документи. Частина проблем виникає ще до перетину кордону.

Найтиповіші причини:

  • невідповідність опису товару його коду УКТ ЗЕД;
  • різні відомості про кількість, вагу або вартість в інвойсі та транспортних документах;
  • відсутність підтвердження транспортних витрат;
  • недостатні документи для підтвердження заявленої митної вартості;
  • відсутність сертифіката походження для застосування преференційної ставки;
  • необхідність ліцензії, сертифіката чи іншого спеціального документа;
  • неправильні реквізити сторін зовнішньоекономічної операції;

Перевірка документів до відправлення вантажу коштує значно менше, ніж простій автомобіля, контейнера чи товару на терміналі.

Як підготувати імпорт до митного оформлення

До відправлення товару

Імпортеру варто заздалегідь визначити код УКТ ЗЕД, перевірити ставку мита, походження продукції та вимоги до її ввезення. Після цього можна прогнозувати собівартість імпорту, а не рахувати платежі вже після прибуття вантажу.

Перед поданням декларації

Інвойс, контракт, специфікація, транспортні документи та платіжні дані повинні описувати одну й ту саму операцію без суперечностей. Особливу увагу слід приділити валюті, умовам Incoterms, кількості товару, вазі, вартості перевезення та опису продукції.

Якщо митниця запитує додаткові документи

Запит не варто ігнорувати або замінювати припущеннями. Потрібно встановити, які саме складові митної вартості чи характеристики товару потребують підтвердження, та надати документи, що прямо відповідають на поставлене питання.

21Жов

Віртуальна картка: як створити, користуватися та захистити гроші

Віртуальна картка – це банківська платіжна картка без обов’язкового пластикового носія. Вона має номер, строк дії та код безпеки, а керування нею відбувається через застосунок банку. Такий ...
Продовжити читати