Ст 631 ЦКУ регулює строк договору – тобто період, протягом якого сторони можуть користуватися своїми правами та повинні виконувати обов’язки, передбачені договором. Простий приклад: ...
20Жов
Закон України «Про виконавче провадження»: огляд простими словами
Що регулює Закон України «Про виконавче провадження»
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року визначає, як на практиці виконуються судові рішення та рішення інших органів, якщо особа не виконує їх добровільно. Закон чинний, а його актуальна на 30 вересня 2026 року редакція діє з 23 травня 2026 року. Офіційний текст доступний на сайті Верховної Ради України: Закон України «Про виконавче провадження».
Простими словами, виграти справу в суді недостатньо. Якщо боржник не платить присуджені кошти, не повертає майно або не виконує інший встановлений рішенням обов’язок, починається процедура примусового виконання.
Стаття 1 визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження та сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
Які рішення можуть виконувати примусово
Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначає документи, на підставі яких допускається примусове виконання. Йдеться не лише про звичайний виконавчий лист після судового спору.
До виконавчих документів, зокрема, належать:
- виконавчі листи та накази, видані судами;
- судові накази;
- окремі ухвали та постанови судів;
- виконавчі написи нотаріусів;
- посвідчення комісій по трудових спорах;
- постанови виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат, штрафів або основної винагороди приватного виконавця.
Конкретний документ повинен відповідати вимогам статті 4 закону. Якщо обов’язкових реквізитів немає або пропущено строк пред’явлення, виконавець може повернути документ без прийняття до виконання.
Хто здійснює виконавче провадження
Примусово виконувати рішення можуть державні виконавці та, у передбачених законом випадках, приватні виконавці. Стягувач часто має право сам обрати між ними, але для приватних виконавців установлені законодавчі обмеження щодо певних категорій рішень.
Правовий статус виконавців додатково регулює Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Практичний порядок проведення виконавчих дій деталізує Інструкція з організації примусового виконання рішень.
Як відкривається виконавче провадження
Для більшості ситуацій стягувачу потрібно не просто мати рішення суду, а подати належний виконавчий документ на виконання.
Загальна схема виглядає так:
- Отримати виконавчий документ.
- Подати його разом із заявою державному або, якщо це допускає закон, приватному виконавцю.
- Дочекатися постанови про відкриття виконавчого провадження.
- Надати виконавцю відому інформацію про майно, рахунки, місце роботи чи інші активи боржника.
- Контролювати рух провадження та за потреби подавати заяви і клопотання.
За статтею 26 виконавець, як правило, не пізніше наступного робочого дня після надходження виконавчого документа виносить постанову про відкриття провадження. У ній боржника також попереджають про обов’язок подати декларацію про доходи та майно.
Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» – строки
Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» має особливе практичне значення. Загальний строк пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання становить три роки. Для посвідчень комісій по трудових спорах та документів, де стягувачем виступає держава або державний орган, загальний строк становить три місяці. Для періодичних платежів, зокрема аліментів, діють окремі правила.
Пропущений строк у передбачених законом випадках можна поновлювати через суд. Тому залишати виконавчий лист без руху на невизначений час ризиковано.
Що може робити виконавець
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає виконавцю досить широкі повноваження, але застосовувати їх він повинен виключно у межах закону.
Для виконання рішення виконавець може, серед іншого:
- отримувати від державних органів та інших установ інформацію про боржника;
- перевіряти майновий стан боржника;
- накладати арешт на кошти та майно;
- звертати стягнення на кошти на рахунках та електронні гроші;
- описувати, вилучати та передавати майно на реалізацію;
- звертати стягнення на заробітну плату та інші доходи у встановлених законом випадках.
При цьому стаття 2 вимагає дотримуватися співмірності заходів примусового виконання з обсягом вимог. Виконавче провадження не дає виконавцю права діяти довільно.
Арешт рахунків і майна боржника
Стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»
Арешт застосовують для забезпечення реального виконання рішення. Він може стосуватися грошей, електронних грошей та іншого майна боржника. Після змін 2026 року закон також деталізував електронну взаємодію та роботу з електронними гаманцями.
Стягнення насамперед може звертатися на кошти та інші цінності боржника. Якщо їх недостатньо, виконавець переходить до іншого майна.
Важлива гарантія: за чинною редакцією статті 48, якщо сума стягнення не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку під ним загалом не здійснюється. Закон передбачає винятки, зокрема для іпотечного майна та окремих вимог про відшкодування шкоди.
Чи можуть забрати абсолютно все майно
Ні. Закон містить перелік майна фізичної особи, на яке не можна звертати стягнення. Це, зокрема, необхідні речі повсякденного користування, дитячі речі, визначені предмети меблів, один холодильник, певна побутова техніка, лікарські засоби та інше необхідне майно.
Стаття 73 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлює категорії коштів і виплат, на які стягнення не звертається. Тому сам факт арешту банківського рахунку ще не означає, що будь-які кошти на ньому можна законно списати.
Скільки можуть утримувати із зарплати
Статті 68, 69 і 70 Закону України «Про виконавче провадження» регулюють стягнення із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів.
Для більшості стягнень із заробітної плати застосовується межа 20%, а для аліментів та деяких вимог про відшкодування шкоди – 50%. Загальний розмір усіх відрахувань під час однієї виплати зарплати за кількома виконавчими документами загалом не повинен перевищувати 50%, хоча для окремих передбачених законом випадків діють спеціальні правила.
Виконавчий збір – скільки платить боржник
Якщо рішення примусово виконує державний виконавець, стаття 27 передбачає виконавчий збір. Для майнових вимог він становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню або поверненню, чи вартості майна, що підлягає передачі, з урахуванням передбачених законом винятків.
Якщо справу веде приватний виконавець, замість державного виконавчого збору застосовується основна винагорода приватного виконавця. Це різні за правовою природою платежі.
Статті 37 і 39 – повернення документа та закінчення провадження
Ці поняття не варто плутати. Повернення виконавчого документа стягувачу за статтею 37 у багатьох випадках не означає, що право на стягнення втрачено назавжди.
Наприклад, документ можуть повернути, якщо майно боржника не знайдено. Закон прямо передбачає, що таке повернення у встановлених випадках не позбавляє стягувача права повторно пред’явити документ у межах строків статті 12. Стаття 39, своєю чергою, встановлює підстави саме для закінчення виконавчого провадження.
Як оскаржити дії виконавця
Боржник і стягувач не зобов’язані погоджуватися з незаконною постановою, дією або бездіяльністю виконавця. Стаття 74 прямо передбачає механізм оскарження.
Рішення та дії щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Для рішення про відкладення виконавчих дій закон встановлює строк три робочі дні. Порядок і суд, до якого слід звертатися, залежать від того, яке саме рішення виконується.
Часті запитання
Так. Закон дозволяє накладати арешт на кошти боржника на рахунках, якщо на них законом не встановлено спеціальної заборони щодо звернення стягнення.
Так, якщо існує передбачена законом підстава. Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає випадки, коли арешт знімає виконавець, керівник відповідного органу ДВС або суд.
Так, за спеціальною процедурою. Фізична особа – боржник може визначити один поточний рахунок і здійснювати з нього видаткові операції в межах суми, що за календарний місяць не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року. Для цього потрібно подати виконавцю заяву із зазначенням IBAN та банку.
У багатьох випадках – так. Стаття 37 прямо зберігає можливість повторного пред’явлення документа, якщо не минув відповідний строк та немає іншої законної перешкоди.
Вона регулює стягнення аліментів: розрахунок заборгованості, індексацію, звернення стягнення на майно та спеціальні заходи щодо боржників. Наприклад, якщо заборгованість перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернене на майно, а відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників. Для тривалої заборгованості закон передбачає додаткові обмеження та штрафи.
Ні. У більшості випадків потрібно отримати або мати відповідний виконавчий документ і пред’явити його до примусового виконання. Саме після цього державний або приватний виконавець може застосовувати передбачені законом заходи.
Для конкретної справи необхідно перевіряти чинну редакцію закону, вид виконавчого документа, дату його видачі, підставу стягнення та постанови виконавця. У виконавчому провадженні навіть одна дата або підстава повернення документа може суттєво вплинути на права боржника чи стягувача.
Закон України про правовий режим воєнного стану – це Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII. Він визначає, що таке воєнний стан, хто і як його вводить, які додаткові повноваження ...