Останні новини

Акціонерне товариство (АТ) – це вид господарського товариства (юридичної особи), статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акції посвідчують корпоративні права учасників (акціонерів) такого товариства. Власники акцій (акціонери) несуть обмежену відповідальність за зобов’язаннями АТ – їхній ризик збитків обмежується вартістю належних їм акцій, і вони не відповідають своїм особистим майном. Акціонерне товариство є однією з найпоширеніших організаційно-правових форм підприємств у світі, що дозволяє залучати значні інвестиції через випуск та обіг акцій на фондовому ринку. Діяльність акціонерних товариств в Україні детально регулюється законодавством, зокрема чинним Законом України «Про акціонерні товариства» (нова редакція цього Закону № 2465-IX набрала чинності 1 січня 2023 року).

Основні ознаки акціонерного товариства

• Статутний капітал та акції: статутний капітал АТ формується з внесків засновників/акціонерів і поділений на акції рівної номінальної вартості. Акція є цінним папером, що закріплює комплекс прав акціонера (право на частку прибутку, управління тощо). Усі акції українських АТ випускаються в бездокументарній формі та обліковуються через депозитарну систему.
• Обмежена відповідальність: акціонери не відповідають за борги товариства своїм особистим майном. Максимальні втрати акціонера у разі банкрутства або збитків компанії – це кошти, інвестовані у придбання акцій.
• Розподіл і мобільність часток: акції АТ можуть вільно відчужуватися їхніми власниками (продаватися, даруватися тощо). У публічних товариствах акції перебувають у вільному обігу на ринку капіталу, тоді як у приватних – обіг акцій обмежений колом засновників або запрошених інвесторів (детальніше – у розділі про типи АТ).
• Безперервність діяльності: зміна складу акціонерів не впливає на юридичне існування акціонерного товариства. АТ продовжує свою діяльність незалежно від виходу чи заміни окремих власників, що забезпечує стабільність бізнесу.
• Корпоративне управління: в акціонерному товаристві формується структура управління (загальні збори акціонерів, рада та виконавчі органи), яка діє на підставі статуту. Це дозволяє відокремити функції управління компанією від права власності на неї, що є важливою ознакою корпоративного устрою.

Типи акціонерних товариств

Законодавством України передбачено два види АТ – публічне акціонерне товариство (ПАТ) та приватне акціонерне товариство (ПрАТ). Історично до 2009 року в українському законі використовувалися поняття відкритого та закритого акціонерного товариства: відкриті АТ (ВАТ) мали вільний обіг акцій і підлягали перетворенню на публічні, а закриті АТ (ЗАТ) – на приватні протягом перехідного періоду після прийняття нового закону. Таким чином, сучасні ПАТ і ПрАТ приблизно відповідають колишнім ВАТ і ЗАТ.

Часто виникає запитання: чим відрізняється ПАТ від АТ? Слід розуміти, що ПАТ – це різновид (форма) акціонерного товариства, а не окрема організаційно-правова форма. Коректніше порівнювати між собою ПАТ і ПрАТ, тобто публічні та приватні акціонерні товариства. Нижче наведено основні відмінності між ними:

• Публічне акціонерне товариство (ПАТ): акції публічного АТ розміщуються серед необмеженого кола інвесторів і можуть вільно продаватися та купуватися на фондовій біржі (відкритий ринок). ПАТ зобов’язані розкривати інформацію про свою діяльність, публікувати фінансову звітність, проходити аудиторські перевірки тощо, оскільки вони залучають кошти широкої публіки. Кількість акціонерів у ПАТ не обмежена, можливе існування великої кількості дрібних акціонерів. Також статутом ПАТ не може передбачатися обмеження щодо відчуження акцій – акціонери вільно продають свої акції будь-кому.
• Приватне акціонерне товариство (ПрАТ): акції приватного АТ розподіляються між заздалегідь визначеним колом осіб (засновників або обмеженого кола інвесторів) і не пропонуються необмеженому загалу. Обіг акцій ПрАТ, як правило, обмежений – наприклад, встановлюється переважне право інших акціонерів на купівлю акцій, що продаються (щоб сторонні особи не отримали контроль). ПрАТ має м’якші вимоги щодо розкриття інформації та звітності порівняно з ПАТ, оскільки не залучає кошти від необмеженого кола інвесторів. Кількість акціонерів у ПрАТ за законодавством прямо не лімітована (може бути і понад 100 осіб), але на практиці такі товариства зазвичай мають відносно невелику кількість співвласників. Акції ПрАТ не торгуються на біржі і можуть відчужуватися лише за згодою більшості акціонерів чи за умовами, визначеними статутом.

Отже, порівняння ПАТ і ПрАТ зводиться до того, що у публічних компаній акції перебувають у відкритому обігу, а в приватних – у “закритому” обігу; публічні АТ підлягають жорсткішому регулюванню та прозорості, тоді як приватні – більш автономні у внутрішніх питаннях. Вибір типу залежить від потреб бізнесу: ПАТ підходить для великих компаній, що прагнуть залучити капітал від широкого кола інвесторів, тоді як ПрАТ – для компаній із вузьким колом співвласників.

Вимоги до створення АТ

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна або кілька осіб (як фізичних, так і юридичних). Закон прямо дозволяє створення АТ однією особою – у цьому разі воно може складатися з єдиного акціонера, а засновницький договір не укладається (достатньо рішення єдиного засновника і затвердження статуту). Жорстких обмежень щодо максимальної кількості акціонерів під час створення ПрАТ чи ПАТ немає.

Мінімальний статутний капітал акціонерного товариства встановлюється законом. Станом на 2023 рік мінімальна вимога – це сума, еквівалентна 200 мінімальним заробітним платам на дату реєстрації товариства. Для прикладу, з 1 січня 2024 року цей мінімум становить близько 1 600 000 грн. До набрання чинності новою редакцією закону в 2023 році мінімальний капітал був значно більшим (1250 мінімальних зарплат, тобто понад 5 млн грн). Формувати статутний капітал можна коштами або майном, яке вноситься акціонерами в обмін на випуск відповідної кількості акцій. На момент державної реєстрації АТ має бути внесена встановлена частка статутного капіталу (за старим законом – не менше 50%). Всі акції, випущені при створенні товариства, повинні бути розподілені між засновниками (первинне розміщення акцій здійснюється шляхом приватної підписки серед засновників). Назва акціонерного товариства повинна містити його організаційно-правову форму (ПрАТ або ПАТ). Також є вимоги до змісту статуту та внутрішніх документів АТ згідно із законом (статут визначає розмір статутного капіталу, типи акцій, склад органів управління, права акціонерів тощо).

Отримати консультацію щодо реєстрації акціонерного товариства можyа ні цій сторінці.
Купити готове акціонерне товариство можна тут.

Переваги та недоліки акціонерного товариства

Переваги акціонерного товариства:

• Можливість залучення значного капіталу. АТ дає змогу акумулювати кошти великої кількості інвесторів шляхом емісії акцій. Це оптимальна форма для фінансування масштабних проектів, оскільки випуск акцій дозволяє швидко залучити великі капіталовкладення від приватних і інституційних інвесторів.
• Обмежена відповідальність акціонерів. Власники акцій не ризикують особистим майном – їхні втрати у разі провалу бізнесу обмежуються тільки часткою в капіталі. Це стимулює інвесторів вкладати кошти, оскільки ризики чітко визначені і не перевищують суму інвестиції.
• Безперервність діяльності компанії. Зміна акціонерів (продаж акцій, спадкування тощо) не призводить до припинення діяльності товариства. АТ має персональну правосуб’єктність, відокремлену від акціонерів, тому фірма продовжує працювати навіть при суттєвому оновленні складу власників. Це забезпечує стабільність і довговічність бізнесу.
• Ліквідність часток і легкість виходу з бізнесу. Акції, особливо публічних компаній, є відносно ліквідним активом – їх можна продати на ринку за поточною ринковою ціною. Для засновників це означає можливість порівняно легко вийти з бізнесу, продавши свої акції, або залучити нових інвесторів без переформатування всієї компанії. Вільний обіг акцій на біржі у ПАТ робить інвестиції більш привабливими, адже інвестор у будь-який момент може реалізувати свій прибуток.

Недоліки акціонерного товариства:

• Складність регулювання та витрати на підтримку статусу. Акціонерні товариства, особливо публічні, зобов’язані дотримуватися численних вимог законодавства: регулярно розкривати інформацію про фінансовий стан, подавати публічну звітність, скликати загальні збори за встановленими процедурами, забезпечувати аудит тощо. Дотримання цих норм потребує залучення юристів, аудиторів, витрат на публікацію звітів та підтримку відповідних служб компанії.
• Ризик розмивання контролю та конфлікти між власниками. У процесі залучення нових інвестицій через емісію акцій частка засновників може зменшуватися. Велика кількість акціонерів у ПАТ розпорошує власність, що іноді призводить до втрати контрольного пакету первинними власниками. Також можливі конфлікти між групами акціонерів (наприклад, між мажоритарними та міноритарними) щодо напрямку розвитку компанії. Для вирішення таких конфліктів потрібні ефективні механізми корпоративного управління.
• Складна процедура створення і ліквідації. Заснування АТ – тривалий і багатоетапний процес (підготовка статуту, реєстрація випуску акцій, укладення договорів з депозитарієм тощо). Ліквідація або реорганізація акціонерного товариства також є складною, адже потрібно врахувати інтереси всіх акціонерів і виконати вимоги закону (наприклад, викуп акцій у міноритаріїв при злитті). Це робить АТ менш гнучким у порівнянні, скажімо, з товариствами з обмеженою відповідальністю.
• Підвищена публічність та контроль. Статус публічного АТ означає, що компанія перебуває під постійним наглядом регуляторів і ринку. Інформація про її діяльність є публічною, курси акцій – на виду, що може створювати додатковий тиск на менеджмент. Керівництво повинно враховувати інтереси великої кількості акціонерів, а не лише засновників, що ускладнює прийняття рішень. З одного боку, це захищає інвесторів, з іншого – потребує більше зусиль для узгодження рішень.

Незважаючи на певні недоліки, акціонерні товариства залишаються ефективною формою для середнього і великого бізнесу. Правильна побудова системи управління та балансу інтересів акціонерів дозволяє мінімізувати ризики і використовувати переваги цієї форми на повну.

Процедура створення

Процес створення акціонерного товариства в Україні включає декілька основних етапів:

1. Прийняття рішення про заснування АТ. Майбутні акціонери (засновники) оформлюють протокол про намір створити товариство. Якщо засновників декілька, скликаються установчі збори, на яких приймається рішення про створення АТ, затверджується його статут, обираються органи управління (наприклад, спостережна рада) і голова зборів підписує установчі документи. При єдиному засновнику достатньо його одноосібного рішення та статуту.
2. Формування статутного капіталу і випуск акцій. Засновники визначають розмір статутного капіталу (не менше встановленого мінімуму) і вносять свої частки (грошові кошти, майно тощо) на оплату акцій. Усі акції першого випуску повинні бути розподілені між засновниками пропорційно їхнім внескам. Факт оплати акцій засвідчується відповідними документами (акти оцінки майна, банківські довідки про внесення коштів).
3. Укладення договору з депозитарною установою. Перед реєстрацією акцій акціонерне товариство повинно укласти договір з Центральним депозитарієм цінних паперів (через обрану депозитарну установу) для забезпечення обліку випущених акцій на рахунках в цінних паперах. В Україні акції випускаються в електронній формі, і депозитарій веде реєстр власників акцій, тому такий договір – обов’язкова умова емісії.
4. Державна реєстрація юридичної особи. Після виконання попередніх кроків товариство реєструється як юридична особа у Єдиному державному реєстрі. До реєстраційної заяви додаються статут, протокол установчих зборів (або рішення засновника), документ про сплату установного внеску до статутного капіталу (якщо вимагається), структура управління, інформація про акціонерів тощо. Після внесення запису до держреєстру акціонерне товариство офіційно вважається створеним.
5. Реєстрація випуску акцій у НКЦПФР. Новостворене АТ зобов’язане зареєструвати випуск акцій у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Для цього до НКЦПФР подається пакет документів: рішення про випуск акцій, статут, проспект емісії (для ПАТ) або повідомлення про приватне розміщення (для ПрАТ), підтвердження оплати акцій тощо. Регулятор перевіряє дотримання вимог закону і реєструє звіт про результати емісії акцій. Лише після цього акції можуть вільно обертатися між акціонерами, а публічна компанія отримує право виходу на біржу.

Варто зазначити, що для публічних акціонерних товариств встановлено додаткові вимоги при первинному публічному розміщенні акцій (IPO) – необхідно підготувати розгорнутий проспект емісії та пройти процедуру лістингу на фондовій біржі. Приватні ж АТ здійснюють закрите (приватне) розміщення акцій – серед обмеженого кола засновників або інвесторів без реклами та публічної пропозиції.

Структура управління та корпоративне управління

Структура управління акціонерним товариством визначається законодавством і статутом та може бути двох моделей – дворівнева або однорівнева. Традиційно в Україні застосовувалася дворівнева модель, яка передбачає наявність Наглядової ради (рада директорів у західній термінології) та виконавчого органу (наприклад, Правління або Генеральний директор). Наглядова рада обирається акціонерами та здійснює стратегічне керівництво і нагляд за діяльністю виконавчого органу, тоді як виконавчий орган займається оперативним управлінням компанією. Водночас Законом № 2465-IX у 2023 році дозволено впроваджувати і однорівневу структуру управління – коли в товаристві замість наглядової ради і правління діє єдиний орган – Рада директорів (колегіальний орган, що поєднує функції нагляду і виконавчого управління). Таким чином, акціонери можуть самі обрати зручну модель: для великих ПАТ зазвичай залишається дворівнева структура (щоб розмежувати контроль і виконання), а невеликі ПрАТ можуть обмежитися радою директорів без окремої наглядової ради. У будь-якому разі вищим органом залишається Загальні збори акціонерів, які затверджують ключові рішення і обирають склад органів.

Корпоративне управління в акціонерному товаристві спрямоване на дотримання балансу інтересів акціонерів, прозорість та підзвітність менеджменту. В сучасних АТ впроваджуються спеціальні посади і механізми для належного управління. Зокрема, важливою є роль корпоративного секретаря – посадової особи, яка відповідає за підготовку та проведення загальних зборів акціонерів, комунікацію між акціонерами і керівними органами, а також за дотримання процедуру корпоративного врядування. Корпоративний секретар слідкує, щоб товариство виконувало норми закону і внутрішнього статуту щодо прав акціонерів та розкриття інформації, своєчасно повідомляло акціонерів про збори, дивіденди тощо. У публічних акціонерних товариствах, що становлять суспільний інтерес (банки, страховики), введення посади корпоративного секретаря є обов’язковим.

Для контролю фінансової діяльності в АТ може створюватися ревізійна комісія або призначатися незалежний аудитор. Історично в законі вимагалася наявність ревізійної комісії акціонерів, але нині обов’язковість цього органу скасовано – замість нього результати фінансово-господарської діяльності перевіряються незалежними аудиторами. Також у великих товариствах при наглядовій раді формують комітети (наприклад, з аудиту, з питань призначень і винагород), які допомагають раді контролювати конкретні напрямки. Належна система корпоративного управління (ефективна рада, дієві комітети, прозора структура власності) підвищує інвестиційну привабливість акціонерного товариства та знижує ризики конфліктів між акціонерами.

Права акціонерів та електронні збори

Права акціонерів – це комплекс правомочностей, які мають власники акцій щодо участі в управлінні та отримання вигод від діяльності товариства. Кожен акціонер-власник простих акцій має базові права: право брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань порядку денного; право на отримання дивідендів пропорційно кількості належних акцій (якщо загальні збори ухвалили рішення про виплату дивідендів); право на інформацію – знайомитися з фінансовою звітністю, протоколами зборів, отримувати інформацію про діяльність товариства; переважне право на придбання ново випущених акцій при додатковій емісії (щоб зберегти свою частку); право вийти з товариства шляхом відчуження акцій (продажу на ринку або іншим акціонерам). Також закон гарантує акціонерам право вимагати викупу їхніх акцій товариством у випадках, передбачених законом (наприклад, при злитті чи зміні істотних умов статуту) – це механізм захисту міноритарних інвесторів. Права акціонерів – власників привілейованих акцій можуть відрізнятися (пріоритет у отриманні фіксованих дивідендів, але зазвичай без права голосу, якщо інше не передбачено). У статуті АТ детально прописуються всі права акціонерів відповідно до вимог закону.

Загальні збори акціонерів є вищим органом управління акціонерним товариством. Чергові збори скликаються не рідше ніж раз на рік, а позачергові – за необхідності (наприклад, на вимогу наглядової ради або акціонерів, що володіють 10%+ акцій). На зборах акціонери реалізують своє право участі в управлінні: обирають і відкликають членів наглядової ради та правління, затверджують річну звітність, розподіляють прибуток, ухвалюють рішення про реорганізацію або ліквідацію товариства тощо. Кворум для проведення зборів та порядок голосування визначаються законом (зазвичай необхідна присутність акціонерів, які сукупно володіють більше 50% голосуючих акцій). Для деяких важливих рішень (внесення змін до статуту, емісія нових акцій, значні правочини) закон може вимагати кваліфіковану більшість голосів (наприклад, 3/4 голосів присутніх).

Електронні загальні збори акціонерів. Сучасне законодавство України впровадило можливість проведення загальних зборів акціонерів із застосуванням електронного голосування та дистанційної участі. З 2023 року акціонерні товариства можуть проводити дистанційні (електронні) загальні збори, що особливо актуально в умовах цифровізації та пандемії. За рішенням наглядової ради або на вимогу акціонерів збори можуть бути організовані на спеціальній авторизованій електронній платформі. Акціонери реєструються онлайн і голосують з питань порядку денного електронним шляхом, з використанням електронного підпису для автентифікації. Така форма зборів вже легалізована – положення закону щодо електронних зборів набрали чинності з 1 січня 2024 року. Дистанційні загальні збори мають ту саму юридичну силу, що й традиційні збори, за умови дотримання встановлених процедур безпеки та верифікації. Електронний формат забезпечує участь акціонерів незалежно від їхнього місцезнаходження, що підвищує залученість власників акцій до управління компанією. Для публічних АТ із тисячами акціонерів, розкиданих по всьому світу, це значно полегшує комунікацію і прийняття рішень. Авторизована система електронного голосування гарантує захищеність даних та достовірний підрахунок голосів. В цілому, поява дистанційних зборів – важливий крок у розвитку корпоративної практики, що свідчить про адаптацію України до світових стандартів корпоративного управління та захисту прав акціонерів.

Корпоративні договори та угоди акціонерів

Корпоративний договір акціонерів – це договір між акціонерами товариства, за яким вони зобов’язуються реалізовувати свої корпоративні права визначеним чином або утримуватися від їх реалізації у певних випадках. По суті, це різновид угоди акціонерів (shareholders’ agreement), яка встановлює правила поведінки співвласників компанії понад ті, що прописані в законі та статуті. В українському законодавстві можливість укладення корпоративних договорів була прямо передбачена з 2018 року – тоді було внесено зміни до законів, що дозволили акціонерам укладати між собою такі контракти на підставі ст.26 старої редакції Закону про АТ. Нині чинний Закон також містить главу про корпоративні договори, які можуть укладатися між акціонерами як приватних, так і публічних товариств.

Призначення корпоративного договору – врегулювати відносини між акціонерами, щоб запобігти конфліктам і “на березі” визначити порядок реалізації прав у спірних ситуаціях. У корпоративному договорі акціонери можуть домовитися про єдиний порядок голосування з певних питань на загальних зборах, про обмеження на продаж акцій третім особам (наприклад, право першого викупу – коли акціонер, який бажає продати акції, спочатку пропонує їх чинним партнерам), про умови спільного продажу акцій (так звані положення tag-along, drag-along), про порядок формування органів управління тощо. Часто корпоративні договори передбачають механізми вирішення deadlock-ситуацій (коли акціонери не можуть дійти згоди) – наприклад, визначаються штрафні санкції за невиконання домовленостей, або спосіб примусового викупу частки у разі блокування критично важливих рішень. Конфіденційність корпоративного договору зазвичай гарантується: закон дозволяє не розкривати його зміст третім особам (якщо інше не встановлено самим договором або якщо договір не стосується публічної оферти). Це відрізняє корпоративні договори від статуту, який є публічним документом.

Наявність корпоративного договору не є обов’язковою – багато акціонерних товариств працюють і без нього, керуючись тільки статутом та законом. Однак для товариств із кількома співвласниками корпоративний договір є корисним інструментом: він структурує відносини між акціонерами, знижує ризик корпоративних війн і судових спорів. Домовленості, досягнуті у такому договорі, юридично зобов’язують сторони виконувати взяті зобов’язання (хоча закон і забороняє передбачати у корпоративному договорі вимоги, які змусили б акціонера голосувати відповідно до вказівок органів товариства). Правильно складений корпоративний договір доповнює статут, встановлюючи додаткові правила гри між акціонерами, і тим самим сприяє стабільності та передбачуваності в управлінні компанією. Особливо популярні корпоративні угоди в підприємствах з іноземними інвестиціями та стартапах, де від самого початку інвестори прагнуть убезпечити свої права та визначити стратегію виходу з бізнесу.

Випуск та управління цінними паперами

Випуск акцій та інших цінних паперів. Акціонерне товариство випускає акції – основні цінні папери, що підтверджують частку акціонера у статутному капіталі. Закон дозволяє здійснювати емісію акцій двох типів: простих (звичайних) акцій та привілейованих акцій. Прості акції надають право голосу і дивіденду (розмір якого залежить від прибутку і рішення зборів). Привілейовані акції, яких може бути не більше 25% статутного капіталу, дають їхнім власникам переважне право на фіксовані дивіденди та пріоритет при розподілі майна у разі ліквідації, проте зазвичай не дають права голосу на зборах (крім випадків, коли дивіденди не виплачуються або при вирішенні питань, що зачіпають права привілейованих акціонерів). Всі акції АТ є іменними (на пред’явника акції в Україні не випускаються). Крім акцій, акціонерне товариство може випускати й інші цінні папери – облігації (корпоративні облігації для залучення позикового капіталу), опціони, казначейські зобов’язання тощо, якщо це передбачено статутом і не суперечить законодавству. Цінні папери АТ існують в електронній формі: після випуску акцій або облігацій товариство повинно забезпечити їх облік у депозитарній системі. Для цього укладається договір з депозитарною установою, яка відкриває рахунки в цінних паперах власників та здійснює депозитарний облік випущених фінансових інструментів. Центральний депозитарій цінних паперів і його мережа реєстраторів гарантують збереження даних про права власності на акції та прозорість угод з ними.

Управління цінними паперами та фондовий ринок. У публічних акціонерних товариствах випуск, обіг та лістинг акцій підлягають державному регулюванню та нагляду з боку НКЦПФР. ПАТ зобов’язані виконувати вимоги щодо розкриття інформації – регулярно публікувати фінансові результати, особливі повідомлення про істотні події (наприклад, зміна власників великого пакета акцій понад 5%, рішення про виплату дивідендів, значні угоди тощо). Торгівля акціями публічних компаній відбувається на фондових біржах, і для цього акції мають пройти процедуру лістингу (включення до біржового реєстру). Лістинг вимагає відповідності ряду критеріїв (розмір статутного капіталу, кількість акціонерів, фінансові показники) та передбачає постійне дотримання правил біржі. Дотримання цих вимог покликане захистити інтереси інвесторів і підтримувати ринкову прозорість та цілісність. Крім того, закон вимагає від публічних АТ здійснювати значні угоди з акціями через фондові біржі, а не напряму, щоб забезпечити ринкове ціноутворення. У результаті акції ПАТ є відносно ліквідними: будь-який інвестор може придбати їх на біржі або продати, якщо знайдеться покупець, а ціна визначається попитом і пропозицією на ринку.

Для приватних акціонерних товариств діють інші правила. Акції ПрАТ не котируються на біржі і обертаються лише у приватному порядку. Якщо акціонер ПрАТ бажає продати свої акції сторонній особі, він зобов’язаний спершу запропонувати їх існуючим акціонерам – у них є переважне право викупу цих акцій протягом визначеного строку. Лише у разі, якщо жоден чинний акціонер не скористається своїм правом, акції можуть бути продані третій особі. Такий механізм захищає приватні товариства від небажаного входження зовнішніх осіб. ПрАТ не зобов’язані публікувати фінансову звітність у загальному доступі (достатньо подавати її регулятору та акціонерам), що спрощує їх діяльність. Водночас, якщо ПрАТ досягає значних розмірів або має понад 100 акціонерів, на нього можуть поширюватися окремі норми як на суспільно значиме підприємство (наприклад, щодо обов’язкового аудиту).

Управління корпоративними правами. Акціонерні товариства можуть самостійно викуповувати власні акції (скуповувати з ринку) з метою їх подальшого анулювання або перепродажу, але в межах, дозволених законом (не більше 10% від власного статутного капіталу, і за умови, що такий викуп схвалений загальними зборами і у товариства достатньо коштів). Викуп акцій використовується, наприклад, для консолідування контрольного пакета, для виконання зобов’язань по опціонах співробітникам або при реорганізації (виділ, злиття). Управління цінними паперами також включає ведення реєстру акціонерів (цю функцію виконує депозитарій), проведення корпоративних дій (виплата дивідендів, нарахування та сплата доходів за облігаціями), забезпечення реалізації прав акціонерів при реорганізації чи ліквідації товариства тощо.

В цілому, акціонерне товариство як форма бізнесу в Україні має чітко визначену правову базу, яка охоплює всі аспекти його діяльності – від створення, управління, до випуску цінних паперів та захисту прав акціонерів. Дотримання вимог законодавства (зокрема, положень Закону України «Про акціонерні товариства» та актів НКЦПФР) є обов’язковим для успішного функціонування АТ. Завдяки цьому інститут акціонерних товариств сприяє залученню інвестицій, розвитку фондового ринку та росту економіки, одночасно забезпечуючи прозорість і підзвітність великого бізнесу перед суспільством.

Джерела та законодавство: Закон України «Про акціонерні товариства» № 2465-IX від 27.07.2022 (чинна редакція); Господарський кодекс України (глава про господарські товариства); нормативні акти НКЦПФР щодо емісії цінних паперів; роз’яснення та аналітичні матеріали щодо діяльності акціонерних товариств тощо.