Останні новини

Багато військовослужбовців та працівників державних установ роками проживають у службовому житлі і бажають оформити його у власність. Однак питання як приватизувати службову квартиру вирішити непросто, адже законодавство України встановлює суттєві обмеження. Розглянемо, чому службову квартиру не можна приватизувати напряму, що потрібно для зняття статусу службового житла, які дії можливі у разі порушень при наданні житлу цього статусу, які шанси успішно отримати таку квартиру у власність та коли доцільно звернутися по допомогу до юриста.

Чому службове житло неможливо приватизувати?

Службові квартири (службове житло) – це державні чи комунальні жилі приміщення, що надаються працівникам у тимчасове користування у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків. Важливо розуміти, що службове житло призначене саме для виробничих потреб роботодавця, тобто забезпечує можливість проживання працівника поблизу роботи. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» прямо забороняє приватизацію службових жилих приміщень: квартири, офіційно віднесені до числа службових, не підлягають приватизації. Інакше кажучи, мешканець не може просто так стати власником службової квартири. Лише після виключення житла з переліку службового фонду з’являється можливість приватизувати його.

Така заборона пов’язана і з тим, що користування службовою площею має тимчасовий характер. Зазвичай після припинення трудових відносин із закладом, який надав житло, працівник зобов’язаний звільнити службову квартиру для наступного претендента. Закон (Житловий кодекс) передбачає, що при звільненні особи з посади, яка давала право на службове житло, її можуть виселити без надання іншого приміщення (виняток зроблено лише для окремих категорій – наприклад, для інвалідів війни, сімей загиблих військовослужбовців, працівників зі стажем понад 10 років тощо, яких не можна виселити без забезпечення житлом). Отже, державне службове житло за своєю природою не призначене для постійного проживання чи приватизації мешканцями – воно закріплене за установою і служить її кадровим потребам.

Як зняти статус службового житла?

Щоб стала можливою приватизація займаної службової квартири, першочерговим кроком є зняття з неї статусу службового. Процедура виключення житла з числа службових передбачає кілька етапів:

• Звернення до роботодавця. Працівник (наймач квартири) повинен подати письмову заяву керівництву підприємства, установи чи організації, яка надала йому житло, з проханням виключити квартиру зі службового фонду. Іншими словами, необхідно офіційно клопотати про зняття статусу службового житла.
• Клопотання до місцевої влади. У разі згоди роботодавця, підприємство або установа готує та подає відповідне клопотання до органу місцевого самоврядування – виконавчого комітету міської/районної ради (або через Центр надання адміністративних послуг). До клопотання додаються необхідні документи, серед яких зазвичай: копія рішення про закріплення квартири як службової, копія ордера на надання житла, довідка з місця роботи, копії паспортів мешканців, свідоцтв про шлюб і народження дітей, копія трудової книжки тощо.
• Рішення виконкому про виключення з числа службових. Орган місцевого самоврядування розглядає подання і приймає рішення: або погоджується прийняти рішення про виключення квартири з числа службових, або відмовляє, залишаючи житлу службовий статус. За нормативними актами, житлове приміщення виключається зі службового фонду у разі відпадання потреби в його використанні як службового. Іншими словами, підставою для вилучення квартири з числа службових є підтвердження, що більше немає необхідності використовувати її для розселення працівників. Сама по собі обставина, що працівник вже звільнився або тривалий час проживає в цій квартирі, не є підставою для автоматичного виключення житла зі службового фонду. Потрібно саме рішення виконкому за клопотанням балансоутримувача (роботодавця).
• Приватизація квартири. Якщо місцева рада (виконком) ухвалила рішення про зняття службового статусу, житло офіційно перестає бути службовим. На підставі отриманого рішення мешканці можуть розпочати процедуру приватизації квартири у встановленому порядку. Приватизація здійснюється через уповноважені органи приватизації (відділи при місцевих адміністраціях або підприємствах) із поданням відповідної заяви і пакета документів (заява на приватизацію, копії паспорта, ордера, технічного паспорта, довідки про склад сім’ї, довідки про невикористання права на приватизаційні житлові чеки тощо). Лише після виконання всіх цих умов квартира переходить у приватну власність мешканців.

На практиці найбільша труднощі – це домогтися саме виключення житла з числа службових. Рішення про це повністю залежить від волі керівництва установи, що є балансоутримувачем квартири. Подання клопотання про зняття статусу є правом, а не обов’язком роботодавця. Якщо організація не погоджується втратити службову квартиру (наприклад, мотивуючи відмову нестачею службового житла для інших працівників), то законних механізмів змусити її ініціювати виключення практично немає. Законодавство не прописує чітких підстав для відмови, але й не зобов’язує роботодавця відмовлятися від службового фонду, тому відмова можлива і часто трапляється. У такому разі мешканці можуть оскаржити бездіяльність або відмову в судовому порядку – скарга подається до окружного адміністративного суду. Проте судова практика показує, що суди нерідко стають на бік роботодавців: вищі судові інстанції вказують, що порушення питання про виключення квартири зі службового фонду – це саме право, а не обов’язок власника житла, і наймач або мешканці не уповноважені вимагати цього в примусовому порядку. Отже, без доброї волі підприємства питання як зняти статус службового житла може залишитися невирішеним.

Що робити, якщо були допущені порушення порядку віднесення житла до службового?

Проблеми можуть виникнути не лише через відмову роботодавця у зміні статусу житла, а й якщо виявиться, що при оформленні статусу службова квартира була надана з порушеннями встановленого порядку. На практиці трапляються такі типові ситуації порушень:

• Житло не було належним чином визнано службовим, але ордер видали як на службове. Тобто працівник отримав ордер на квартиру, хоча відповідне рішення виконавчого комітету про включення цього приміщення до числа службових не приймалося. Фактично помешкання не набуло статусу службового у законному порядку, хоча роботодавець міг вважати його службовим. В такому випадку квартира, ймовірно, належить до звичайного державного житлового фонду, і мешканці можуть претендувати на її приватизацію як на неслужбове житло (через орган приватизації). Варто зібрати документи та підтвердження цього факту і звернутися до відповідних органів або суду для встановлення статусу квартири.
• Надання статусу службового житлу, яке вже було надано особі на умовах найму. Тобто спочатку працівнику надали квартиру як звичайну (постійне користування), а згодом цю ж квартиру раптом віднесли до службових. Такі дії суперечать законодавству, адже службове житло призначається перед заселенням працівником. Якщо службовий статус присвоєно вже зайнятому на умовах найму приміщенню заднім числом, це може бути визнано незаконним рішенням. Мешканцю в такій ситуації доцільно оскаржити акт про віднесення квартири до службових – наприклад, подати позов до суду про визнання недійсним рішення виконкому чи наказу керівництва щодо надання квартирі службового статусу. У разі успіху квартира вважатиметься звичайною, і стане можливою її приватизація у загальному порядку.

Отже, якщо ви виявили порушення процедури присвоєння житлу статусу службового, все одно є шанс відстояти свої права і зрештою отримати помешкання у власність. Головне – зафіксувати, в чому саме полягало порушення, і використати цей аргумент при зверненні до роботодавця або до суду. В таких ситуаціях нерідко потрібен глибокий аналіз документів та норм права, тож участь кваліфікованого юриста буде дуже корисною (детальніше про юридичну допомогу – у наступному розділі).

Які шанси отримати у власність службове житло?

Хоча закон ставить жорсткі умови, на практиці отримати службову квартиру у приватну власність можливо. Судова практика містить позитивні приклади на користь працівників, особливо це стосується випадків, де фігурують військовослужбовці (тобто приватизація службового житла військовослужбовцями відбувалася за рішенням суду на їхню користь). Суди при розгляді подібних справ враховують різні обставини, зокрема: тривалість проживання сім’ї у даному приміщенні, характер трудових відносин (чи пов’язана робота з необхідністю службового житла), фактичні обставини надання житла (чи було обіцяно постійне житло, чи є інше житло у родини), а також дотримання процедури присвоєння житлу службового статусу.

Наприклад, якщо сім’я мешкає у квартирі десятки років, працівник добросовісно виконував роботу до виходу на пенсію, і більше нема кому передавати цю квартиру як службову – суд може стати на бік мешканців. Особливо лояльно підходять до військовослужбовців та інших силовиків, які отримали службове житло за місцем служби: за наявності тривалого стажу служби, відсутності іншого житла і додержання порядку надання квартири, шанс приватизувати службове житло значно зростає. Звичайно, кожна справа розглядається індивідуально. Але існування позитивних судових рішень дає надію, що у разі обґрунтованості вимог мешканців і відсутності реальної потреби роботодавця в цій квартирі, приватизація стане реальною. Важливо підготувати сильну доказову базу та, за можливості, посилатися на прецеденти з аналогічними обставинами (рішення Верховного Суду, огляди судової практики тощо).

Коли варто звертатися до юриста?

Приватизація службового житла – доволі складна процедура, що вимагає глибокого знання житлового законодавства та наполегливості. Допомога кваліфікованого юриста буде надзвичайно корисною, а подекуди й необхідною, особливо в таких випадках:

• Конфлікт із роботодавцем. Якщо керівництво категорично відмовляється подавати клопотання про виключення квартири з числа службових, або виникають інші спірні моменти (тиск, загроза виселення), варто залучити адвоката. Юрист зможе оцінити правомірність дій роботодавця і допомогти оскаржити незаконні рішення чи бездіяльність у суді.
• Дуже тривале проживання в службовій квартирі. Якщо ваша сім’я багато років (чи навіть десятиліть) живе у службовому житлі, питання приватизації набуває особливої ваги. За цей час могли змінитися обставини, законодавство або власник житла (наприклад, реорганізація установи). Юрист допоможе розібратися в ситуації, чи не втрачено право на житло і як найкраще діяти для його приватизації.
• Порушення процедури присвоєння статусу. У випадках, коли є підозри чи докази, що статус службового житла присвоєно з порушеннями, необхідний юридичний аналіз. Адвокат зможе підготувати обґрунтування для визнання таких рішень недійсними і представити ваші інтереси при оскарженні.
• Необхідність судового оскарження. Якщо без суду не обійтись (наприклад, потрібно оскаржити відмову виконкому зняти статус, або домогтися визнання права власності через суд), професійний супровід в судовому процесі суттєво підвищить шанси на успіх. Судові спори щодо службового житла складні, адже доводиться опонувати як державним органам, так і підприємствам, тому підтримка досвідченого юриста є важливою.

В цілому стати власником службової квартири реально, але це потребує грамотної стратегії і часто – часу та наполегливості. Правильно обрана тактика і професійна юридична допомога здатні значно збільшити ваші шанси на успіх. Знання своїх прав, послідовне виконання встановленої процедури та, за необхідності, відстоювання інтересів у суді – усе це є запорукою того, що приватизація службового житла перестане бути недосяжною мрією, а стане реальністю для вас і вашої родини.