Останні новини

В інвестиціях зацікавлена ​​будь-яка держава незалежно від того, на якій стадії знаходиться її економічний розвиток. За великим рахунком, будь-який інвестор є своєрідним “донором”, який може стимулювати подальший розвиток того чи іншого економічного сектора. З іншого боку, кожна людина, яка вирішила направити свою матеріальну чи інтелектуальну власність на благо іншої країни, хоче мати певні гарантії. Насамперед, це впевненість у тому, що інвестиція буде спрямована на адресу і згодом приноситиме йому стабільний дохід. Крім того, він шкодує зберегти за собою право будь-якої миті цю інвестицію відкликати, і держава має гарантувати йому подібне право.

Все це є можливим лише за однієї умови: якщо інвестиція була офіційно зареєстрована. Як цей процес відбувається в Україні, і чому реєстрація інвестицій – це процедура, в якій зацікавлений насамперед інвестор?

Реєстрація інвестицій: нюанси процедури

Реєстрація іноземних інвестицій в Україні регламентується Законом «Про режим іноземного інвестування» (1996) та підзаконними актами – зокрема Положенням про порядок держреєстрації іноземних інвестицій (Постанова КМУ № 928 від 07.08.1996). Законом № 1390-VIII (2016) обов’язкову державну реєстрацію скасовано, запроваджено декларативний принцип обліку інвестицій. Водночас процедуру можна здійснити добровільно: у цьому випадку інвестор подає до уповноваженого органу необхідні документи та отримує підтвердження про реєстрацію.

Основні етапи процедури

• Підготовка та подання документів: інвестор (або уповноважена особа) оформлює пакет документів і подає його органу реєстрації. В пакет зазвичай входять: лист-звернення з проханням про реєстрацію; інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції (у трьох примірниках, за типовою формою) зі штампом ДПС про фактичне внесення коштів/майна; засвідчені копії установчих документів підприємства (статут, установчий договір, свідоцтво про держреєстрацію, довідка ЄДРПОУ) та договорів про спільну діяльність (якщо інвестиція – у статутний капітал чи через договір); документи, що підтверджують суму інвестиції (банківські платіжні доручення, контракти, оцінки тощо); платіжні документи про сплату державного збору (держреєстраційного мита); за потреби – нотаріально завірена довіреність представника.
• Розгляд документів: уповноважений орган (як правило, обласна/міська держадміністрація) фіксує дату надходження та протягом 3 робочих днів перевіряє комплект документів. У разі відповідності вимогам інвестиція реєструється; у разі невідповідності або суперечності законодавству інвестицію можуть відхилити з письмовим повідомленням про причини.
• Присвоєння реєстраційного номера: при позитивному рішенні інформаційне повідомлення про інвестицію пронумеровується реєстраційним номером та засвідчується підписом уповноваженої особи і печаткою органу реєстрації. Перший примірник повідомлення з номером повертається інвестору як підтвердження реєстрації, другий надсилається до Міністерства фінансів (для ведення державного реєстру), третій залишається у відділі реєстрації. З цього моменту інвестиція вважається зареєстрованою (до кінця дії інвестиційного проекту). У разі репатріації (повернення) інвестиції інвестор має повідомити орган реєстрації – у реєстрі робиться відповідна відмітка.

Відповідальні органи

• Державна податкова служба (ДПС): ставить на інформаційному повідомленні штамп про фактичне внесення інвестиції. Ця позначка необхідна для підтвердження легальності внесення коштів/майна.
• Органи держреєстрації: реєстрацію проводять облдержадміністрації (а також Київська та Севастопольська міські адміністрації) – зазвичай через їхні управління економіки або зовнішньоекономічних зв’язків. Наприклад, рішення про реєстрацію в області часто приймає головне управління економіки (фінансів) ОДА. Практичну допомогу суб’єктам інвестування надають профільні департаменти та відділи інвестицій/ЗЕД при ОДА.
• Міністерство фінансів: отримує другу копію інформаційного повідомлення, формує централізований Державний реєстр інвестицій і веде облік зареєстрованих інвестицій. Раніше через Мінфін також видавалися інвестиційні свідоцтва при дотриманні критерієм (зараз обов’язковість цієї процедури скасовано).

Необхідні документи

Основні документи для реєстрації іноземної інвестиції включають:

• Лист-звернення до органу реєстрації із проханням зареєструвати факт інвестування.
• Інформаційне повідомлення про внесення інвестиції (3 примірники, за формою), заповнене встановленими даними; із відміткою державної податкової інспекції про фактичне внесення коштів/майна.
• Документи про форму інвестиції: завірені копії статуту (установчий договір), свідоцтва про реєстрацію підприємства, довідки ЄДРПОУ, договорів про спільну діяльність, концесійних угод тощо.
• Документи про суму інвестиції: банківські платіжні доручення, контракти, фінансові звіти, акти оцінки тощо – що підтверджують вартість внесених активів.
• Платіжні документи: квитанція/оригінал платіжного доручення про сплату держмита за реєстрацію інвестиції.
• Довіреність на представника, якщо документи подає не сам інвестор (засвідчена нотаріально).

Нормативно-правова база

• Законодавство: Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (чинний) визначає принципи інвестування і обов’язок подання звітності. Частину норм щодо держреєстрації (розділ III з п.13–15) скасовано Законом № 1390-VIII від 31.05.2016. Раніше обов’язкова держреєстрація встановлювалася, зокрема, статтею 395 Господарського кодексу, але ця норма вилучена.
• Підзаконні акти: КМУ затвердив «Положення про порядок держреєстрації іноземних інвестицій» (Постанова № 928/96), яке регламентувало процедуру подання документів, їх розгляд, присвоєння номера тощо. У 2016 р. постановою КМУ № 661 ця Постанова № 928 формально втратила чинність на виконання Закону № 1390-VIII. Водночас окремі адміністративні нормативи (розпорядження ОДА, податкові накази) регулюють практичний порядок підтвердження факту внесення інвестиції і ведення реєстру.
• Інші акти: Закон «Про імміграцію» передбачає необхідні документи для отримання дозволу на проживання інвесторами, однак реєстрація інвестиції для цього не вимагається після 2016 р. Законодавство про фінансовий контроль та валютні операції (накази НБУ) регламентує рух іноземних коштів. Коротко: правовою основою були Закон 1996 р. і пов’язані з ним акти, а зараз – лише статистичні вимоги (оновлена ст. 15 Закону)

Як бачите, алгоритм досить простий, проте важливість його переоцінити дуже складно. Припустимо, Ви вирішили розмітити свої інвестиції в Україні, проте знехтували цією процедурою. У такому разі Ви покладатиметеся вже не на законні гарантії, а на фортуну і на порядність своїх бізнес-партнерів. Іншими словами, якщо інвестиція виявиться невдалою або Ваші партнери Вас обдурять, процедура компенсації не буде запущена, оскільки, з юридичної точки зору, Ви ніяких коштів не інвестували. У свою чергу процес реєстрації гарантує Вам повний захист Ваших вкладень.