Останні новини

Нерідко компанії, вибудовуючи зв’язок між собою, вводять у схему взаємовідносин особу, яка називається номінальним власником (засновником).

Номінальний власник – це фізична або юридична особа, що формально числиться як власник підприємства, проте насправді не здійснює фактичного управління ним, не має реальних повноважень і не отримує прибутку від діяльності компанії. Номінальний власник виступає своєрідною «ширмою», за якою ховається справжній власник бізнесу, який з різних причин бажає залишатися анонімним.

На жаль, на пострадянському просторі за прикметником «номінальний» закріпилася погана слава. Принаймні якщо йдеться про ведення бізнесу. Якщо, відповідно до документів, біля витоків фірми стоїть номінальний власник, складається враження, що власникам цього підприємства є що приховувати, а чесність їхньої діяльності слід ставити під сумнів. Категорично заперечувати таку можливість не можна: номінали дійсно періодично потрібні власнику лише для проведення ділових операцій сумнівної чесності, які загрожують кримінальним переслідуванням. Разом з тим, поширювати цю оцінку на всі без винятку прецеденти використання номінального сервісу не можна – спектр причин його застосування набагато ширший, ніж спочатку може здатися. Про це ми й поговоримо.

Причини використання номінального власника можуть бути різними:

1. Афілійована компанія
   Номінальний власник може знадобитися, якщо підприємець створює другу компанію та бажає, щоб вона співвідносилася з першою на правах афілійованої. У цьому випадку податкова служба не донараховуватиме податки. Якщо ж подібні взаємини не вибудовані, держава може розцінити такий зв’язок до ділової взаємозалежності та підвищити податкову ставку.
2. Конфіденційність реального власника
   Номінальний власник дозволяє зберегти анонімність справжнього власника бізнесу, оскільки в офіційних реєстрах та документах фігуруватимуть дані саме номінального власника. Це може бути актуальним у країнах з відкритими реєстрами власників компаній, де бізнесмени бажають уникнути зайвої уваги конкурентів, правоохоронних органів чи громадськості.
3. Уникнення заборони підприємницької діяльності
   Ще одна можлива причина – заборона ведення підприємницької діяльності. Це може, наприклад, стосуватись депутатів чи бізнесменів, які протягом недавнього часу очолювали компанії, оголошені банкрутами. В обох випадках накладається тимчасова заборона, проте послуга номінального власника дозволяє обходити її.
4. Оптимізація оподаткування
   Використання номінальних власників може бути елементом міжнародних схем оптимізації податкових платежів, коли бізнес формально реєструється в юрисдикціях з сприятливішим податковим кліматом, проте такі схеми перебувають під суворим контролем регуляторних органів та неправильне їх використання може призвести до санкцій.
5. Для дотримання вимог
   Номінальний сервіс також може знадобитися тому, хто з якихось причин не може дотриматись усіх ліцензійних вимог самостійно. Наприклад, робота у тій чи іншій галузі потребує відповідної освіти та досвіду. Якщо у реального власника його немає, а у номіналу є – це також привід звернутися до його послуг.
6. Захист активів
   Власники, які бажають убезпечити свої активи від можливих юридичних претензій, можуть використати номінальні власники. Це дозволяє розмежувати ризики особистого майна власника від ризиків, пов’язаних із бізнесом.

Роль номінального власника

Номінальний власник зазвичай виступає лише формально: підписує документи, виконує обмежені представницькі функції, відкриває рахунки банках. При цьому реальне управління та контроль за компанією залишається у справжнього власника або призначеного директора. Відносини між номінальним власником та фактичним власником регулюються спеціальними договорами, де чітко прописано, що номінальний власник не має права приймати самостійні рішення щодо компанії та несе відповідальність лише у рамках, встановлених таким договором.

Ризики та відповідальність

Незважаючи на номінальний статус, формальний власник несе певні юридичні ризики, оскільки він відповідає за компанію перед законом. Це означає, що номінального власника може бути притягнуто до відповідальності за неправомірні дії компанії, якщо він не зможе довести, що не має відношення до прийняття рішень. Тому важливо, щоб особа, яка погоджується на роль номінального власника, ретельно оцінювала ризики та завжди діяла відповідно до законодавства.

Отже, номінальний власник – це формальний, «технічний» власник компанії, який не має реальних повноважень. Його призначення є цілком законною практикою при прозорості та належного юридичного оформлення таких відносин. Однак важливо розуміти юридичні наслідки такої моделі бізнесу, оскільки необережне використання номінального власника може мати серйозні правові та фінансові наслідки.

І ще кілька слів про те, хто може стати номінальним власником. Найочевидніша відповідь – родич чи близький друг, оскільки рівень довіри тут найвищий. Це, однак, може спричинити підозри з боку державних структур, тому оптимальний варіант – звернутися за допомогою до юридичної фірми. Співпраця в таких випадках нормується рядом документів, які гарантують захист інтересів обох сторін.