Останні новини

Перманентне збільшення податкової відповідальності і зростання фіскальних ставок призводять підприємців до думки про необхідність оптимізувати витрати на податки. Найбільш ефективним в цьому відношенні методом є реєстрація офшорної компанії і подальше перенесення юридичної адреси бізнесу саме туди. Експорт бізнесу в податкову гавань залишається актуальним, навіть незважаючи на те, що багато офшорів находяться під натиском світового економічного співтовариства, стандартизують свою податкову політику і приводять її у відповідність до вимог.

Прийнято вважати, що самостійне відкриття офшору – непосильне завдання для того, хто не володіє спеціальними знаннями і досвідом в сфері фінансів і корпоративного законодавства, а тому питання, пов’язане з реєстрацією, найчастіше віддається на відкуп професійним юристам.

Безумовно, кваліфікована юридична протекція дозволяє уникнути маси помилок, оптимізувати процес, та й просто діяти напевно, позбавляючи алгоритм реєстрації від непотрібних дій. З іншого боку, самостійна реєстрація офшорної компанії дозволяє заощадити, а заявник в результаті отримає не тільки готову компанію в офшорній зоні, але і вкрай цінний досвід взаємодії з міжнародними бюрократичними системами.

Вибираємо юрисдикцію для реєстрації офшорної компанії.

Слово «офшор» міцно увійшло в наш побут, і це, перш за все, заслуга засобів масової інформації. Середньостатистичний громадянин знає, що офшорна комбінація є одним із способів збереження капіталу, і навіть в курсі, що бізнес слід експортувати на Сейшели або на Кіпр. Разом з тим, грамотний бізнесмен знає, що підприємництво – це не той випадок, коли потрібно наслідувати приклад інших, а тому при виборі країни не можна керуватися географічними назвами, які частіше за інших зустрічаються в пресі і телеефірі.

На сучасній карті світу налічується приблизно шістдесят юрисдикцій, що пропонують іноземним компаніям пільги в сфері оподаткування. Фінальний вибір оптимальної юрисдикції – питання суто індивідуальний і залежить від специфіки комерційної завдання. Разом з тим, існує базовий перелік критеріїв відбору, які будуть актуальні в будь-якій ситуації.

Мита і податки

Більшість класичних офшорів повністю звільняють іноземний бізнес від податків за умови, що фактична діяльність буде вестися за межами юрисдикції. Різниця може полягати в терміні податкового імунітету – десь він безстроковий (наприклад, в Белізі), а десь видається на певний час (наприклад, в Домініканській республіці або на Британських Віргінських островах він діє протягом двадцяти років). Разом з тим, практично всякий офшор стягує з бізнесу щорічне мито на продовження компанії. В одних податкових гаванях це фіксована сума, а в інших вона складається з оплати послуг агента, вартості оренди офісу і суми урядових внесків.

Порядок реєстрації

Правила реєстрації, що встановлюються урядом, також можуть відрізнятися. Так, наприклад, в Белізі знадобиться, щонайменше, один акціонер або директор зі статусом податкового резидента, в той час як на Сейшелах немає ніяких вимог ні до резидентства, ні до громадянства, а на Панамі для компанії знадобиться знайти трьох директорів, а також главу компанії, секретаря і скарбника.

Статутний капітал

На Белізі мінімальний статутний капітал дорівнює одній оплаченої акції, а стандартний – 5000 доларів або еквівалентній сумі в іншій валюті. На Панамі ж використовується поняття «заявлений капітал», що представляє собою фіксовану частину від статутного. Так, наприклад, при статутному капіталі 5000 доларів оплатити знадобиться всього 100.

Зборів і звітність

Ще один важливий фактор – наявність вимог по звітності. У частині юрисдикцій вони відсутні – зборів засновників компанії можуть проводитися навіть у телефонному режимі. В інших же встановлені вимоги, що стосуються фінансових і бухгалтерських звітів. При цьому копії рішень і протоколи повинні зберігатися і надаватися за запитом.

Конфіденційність

Нерозголошення даних – важливий фактор виведення бізнесу в офшор, оскільки при недотриманні конфіденційності комбінація з податковою гаванню може втратити будь-який сенс.

Як правила, імена засновників не оприлюднюються і відомо лише агенту, який проводить реєстрацію бізнесу. На території ж тих юрисдикцій, де конфіденційність не дотримується, іноземцям надається номінальний сервіс.

Обмеження

У деяких офшорах діють обмеження, пов’язані з діяльністю компанії на території податкової гавані. Підприємство не може взаємодіяти з іншими компаніями за винятком ситуацій, пов’язаних з отриманням адвокатських, бухгалтерських та юридичних послуг. Дана обставина слід врахувати при виборі юрисдикції.

Не варто також забувати і про так званих «чорних списках» Міністерства фінансів, Державної фіскальної служби і Національного банку. Держави з неофшорній політикою не люблять юрисдикції зі статусом податкових гаваней, і це цілком логічно – чи податкова служба буде рада втрати потенційних платників податків, які, до того ж, продовжують вести фактичну діяльність на території країни, а тому до компаній, виведеним в офшори з «чорних списків», застосовуються різного роду санкції. Наприклад, таку компанію можуть не обслужити в банку.

До числа офшорних юрисдикцій відносяться власне офшори, які повністю звільняють іноземний бізнес від податків, і так звані оншор, що встановлюють мінімальні податкові ставки, проте не відмовляються від них цілком. Зареєструвати бізнес в оншор складніше і, якщо користуватися послугами юридичної компанії, дорожче, проте і з збереженням репутації у оншорні бізнесу справи йдуть відчутно простіше.

Ще один критерій – відсутність подвійного оподаткування. За замовчуванням, кожен підприємець повинен одночасно платити податки в рідній державі і в тій країні, де зареєстровано його підприємство. Щоб уникнути цього, багато урядів укладають між собою договори про відмову від подвійного оподаткування, тому при виборі юрисдикції необхідно також переконатися в тому, що Україна підписувала відповідну угоду з цією державою. В іншому випадку реєстрація офшорної компанії в цій податковій гавані виявиться безглуздою.

Підбір назви при реєстрації офшорної компанії.

Як корабель назвеш, так він і попливе. Це твердження не втрачає своєї актуальності навіть при реєстрації офшорної компанії. Перше, ніж поцікавиться реєстратор, назва, які ви плануєте дати вашому новому підприємству. Обмежень в цьому відношенні немає практично ніяких. Реєстратор може відмовити лише в кількох випадках:

• Запропонована назва повністю повторює вже існуюче на території офшору або дуже схоже на ім’я всесвітньо відомої компанії;
• Якщо назва може ввести потенційного клієнта в оману, перегукується з державними або урядовими назвами;
• Слова, присутні в назві, вказують на конкретний вид діяльності (trust, bank, insurance), яка підприємством насправді не ведеться. В цьому випадку доведеться або відмовитися від такої назви, або отримати відповідну ліцензію (фондову, банківську, страхову).

У конкретній країні можуть діяти додаткові вимоги до назв. Наприклад, реєстратор може вимагати додати в ім’я компанії закінчення, яке вказує на обмежену відповідальність засновників або на обрану форму власності.

Якщо ж необхідність поміняти назву виникає вже в процесі діяльності, необхідно спершу отримати згоду реєстратора і лише потім вносити відповідні правки в установчу документацію.

Установчі документи: підготовка відкриття офшору.

До установчих документів належать установчий договір і статут, і саме з ними, перш за все, пов’язана & nbsp; реєстрація компанії на території офшору. У статуті повинні міститися загальні правила, якими планує керуватися підприємство. Крім того, в ньому необхідно вказати види господарської діяльності. Статут скріплюється підписами і надається реєстратору в друкованому вигляді. Кількість підписів повинна дорівнювати кількість учасників, мінімальне число яких встановлюється законодавством кожної юрисдикції. Кожен підпис завіряється уповноваженим агентом або нотаріусом. Що стосується місця проживання і резидентності акціонерів і директорів, то в кожному офшорі також існують власні вимоги на цей рахунок – якщо в одних керівні посади можуть займати тільки місцеві жителі, то в інших які б то не було обмеження в цьому відношенні відсутні.

Окремий пункт – можливість застосування номінального сервісу при реєстрації. У більшій частині податкових гаваней така опція присутня, а включення в комбінацію номіналу дозволяє зберегти в таємниці імена кінцевих бенефіціарів та спростити процедуру реєстрації.

Тепер пара слів про установчому договорі. У ньому прописуються правила, яким підпорядковується управління справами підприємства – порядок випуску акцій, алгоритм проведення зборів директорів і інше.

Інші документи для реєстрації офшорної компанії

Крім зазначених документів, заявнику потрібно буде надати:

• міжнародний паспорт і ксерокопії сторінок, що містять особисту інформацію;
• квитанції, що підтверджують оплату комунальних послуг протягом трьох останніх місяців і вказують на місце постійного проживання заявника;
• лист з банку, що підтверджує наявність відкритого рахунку в ньому;
• резюме.

Якщо засновник компанії бажає скористатися номінальним сервісом, то, крім установчої документації, можуть знадобитися такі офіційні папери:

• Договір довірчого управління – документ, що делегує адміністративні функції реального власника іншій особі, який і виконує функції номіналу;
• Відмовний лист директора. Ця заява номінального директора про звільнення з відкритою датою. Складається воно для того, щоб дати бенефіціару можливість оперативно усунути номіналу від виконання обов’язків, якщо дії останнього вийдуть з-під контролю або перестануть задовольняти власника.

Статутний капітал офшорної компанії.

На території більшості офшорних юрисдикцій реєстрація нової компанії можлива лише при наявності мінімального статутного капіталу, розмір якого визначається законодавством. Найчастіше розмір статутного капіталу обумовлює розмір мита, яка виплачується державі під час реєстрації і згодом стягується щорічно. Як правило, це призводить до того, що компанії декларують максимальний розмір статутного капіталу, оскільки в подібному випадку встановлюється мінімальна щорічна мито.

В рамках класичного сценарію, статутний капітал повністю розподіляється між акціями, кожна з яких має фіксовану номінальну вартість. Частка в статутному капіталі, що належить кожному акціонеру, одночасно окреслює і розмір його особистої фінансової відповідальності за боргами. Якщо подібна відповідальність, в силу певних обставин, настає, акціонер відшкодовує лише номінальну вартість належних йому акцій.

Бухгалтерська звітність офшору.

Звіти по бухгалтерії можуть складатися в довільній формі, оскільки в законодавстві більшості офшорних юрисдикцій немає вимог щодо обов’язкового надання бухгалтерських звітів. Норми, що примушують іноземних директорів звітувати по бухгалтерії і аудиту, присутні лише в декількох податкових гаванях.

Юридична адреса для компанії.

Наявність юридичної адреси в країні реєстрації є ще однією неодмінною умовою створення компанії в офшорній зоні. На цю адресу буде надсилатися вся офіційна кореспонденція. В першу чергу, офіційні запити фіскальних органів. При цьому, за даною адресою зовсім не обов’язково зберігати всю документацію або вести бізнес.

Реєстрація офшорної компанії – складна багатоетапна процедура, що передбачає тісну взаємодію з реєстратором, вивчення корпоративного законодавства офшорної юрисдикції, а також вибір податкової гавані, який необхідно засновувати на оптимальній сукупності ряду чинників. Крім іншого, частиною процесів неминуче доведеться оперувати дистанційно, оскільки з більшістю типових офшорів нас розділяє, щонайменше, кілька часових поясів або ж вони знаходяться в іншій півкулі.

Таким чином, навіть спроба самостійної реєстрації офшору не скасовує необхідності в певних ситуаціях звертатися за допомогою кваліфікованого юриста, який зможе надати правову консультацію, перевірити коректність підготовлених документів або налагодити ефективний діалог з реєстратором на території офшору.

Знайти професійну компанію чи подати запит на реєстрацію компанії в Антигуа та Барбуда можна на цій сторінці.

Купити вже готову офшорну компанію можна тут.